КУСТАРНІ ПРОМИСЛИ, кустарна промисловість. В екон., юрид. та істор. літературі поки що немає загальновизнаного визначення терміна «кустарна промисловість», хоча він широко вживався у повсякденному житті Російської імперії, в т. ч. й на укр. землях, у 19 — на поч. 20 ст. В Рос. імперії при Раді з торгівлі і мануфактур Мін-ва фінансів навіть працювала Особлива комісія з вивчення кустарної пром-сті, одним із завдань якої було дати чітке тлумачення змісту терміна «кустарна промисловість». Після тривалих дискусій чл. комісії на засіданні, що відбулося 20 берез. 1876, запропонували урядові вважати кустарною пром-стю «вид обробної промисловості, що є домашньою справою переважно сільського населення і є, більшменш, додатковим при веденні сільського господарства». Кустарна пром-сть являла собою вид дрібної обробної пром-сті, з переважанням ручної праці, як із сімейною формою організації виробництва, так і з використанням найманої праці, й була орієнтована на ринок. Кустарним вир-вом займалися представники нижчих податних верств — як селяни, так і міщани — однак становий характер сусп-ва зумовив поділ цього вир-ва на дві його складові: сільську й міську. Кустарна пром-сть мала своєрідну організацію, яка, однак, не була формально визначеною. Кустарну пром-сть можна трактувати також як ремісничу форму вир-ва з виготовлення продукції на широкий ринок. Саме це відрізняє її від ремесла, яке працює безпосередньо на замовлення. Від крупного пром. вир-ва кустарна пром-сть відрізняється в першу чергу нижчим
рівнем застосовуваної техніки та продуктивності праці. У Рос. імперії К.п. почали розвиватися після селянської реформи 1861. Базувалися на приватній власності на засоби вир-ва та праці виробника. Переважало в них дрібне хатнє товарне вирво. Існувала централізована форма К.п. у вигляді роздаткової мануфактури, де торг. капітал (у формі скупника) опосередковано об’єднував безпосередніх товаровиробників, кустарів, роздачею сировини та збиранням готової продукції. За такою схемою працювала більшість кустарів. Менша частина майстрів (хатників) самостійно виготовляла кустарні вироби і продавала їх на ринку. Набуваючи майстерності, кустарі могли переходити до вищого за кваліфікацією статусу ремісника, який працював на замовлення та обслуговував нас. у власній майстерні. В Україні в кін. 19 — на поч. 20 ст. посилився розклад сел. общини, збільшився попит на товари дрібного кустарного вир-ва для села. Столипінська аграрна реформа сприяла швидкому розвитку К.п. у р-нах малоземелля і аграрного перенаселення. Склалося кустарно-пром. районування, спеціалізація К.п. Найголовнішими промислами на укр. землях були: ткацький, вишивальний, килимовий, деревообробний, металевий, виготовлення с.-г. реманенту (граблі, коси, сокири, брички, борони, віялки та ін.). Міські кустарі обслуговували здебільшого міське населення. Вони займалися виготовленням взуття, меблів, капелюхів, пошиттям одягу, білизни, вишивкою, в’язанням тощо. У К.п. (за даними земств 1910—13) працювало 443 тис. осіб, тоді як у великій індустрії — 330 тис. За рад. часів К.п. були поступово знищені. Постановою РНК СРСР від 2 трав. 1927 «Про кустарно-ремісничу промисловість і промислову кооперацію» започаткувався процес одержавлення кустарної промисловості. Літ.: Труды Комиссии по исследованию кустарной промышленности в России, т. I. СПб., 1879; Промислова кооперація України за 1929— 1932 рр. Х., 1932; Тарновский К.Н. Мелкая промышленность России в конце XIX — начале XX в. М., 1995; Водарский Я.Е., Истомина Э.Г. Сель-
535 КУСТАРНІ
О.Я. Кусенко.
О. Кусенко в ролі Васілуци («Каса маре» Й. Друце). Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
536 КУТЕПОВ
ские кустарные промыслы Европейской России на рубеже XIX—XX столетий. М., 2004. Л.В. Низова.
О.П. Кутепов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУСТАРНІ ПРОМИСЛИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
