КУЛЬБАКИН (Кульбакін) Степан Михайлович (08 або 09.08(27 чи 28.07).1873—22.12.1941) — учений, педагог. Чл.-кор. Рос. АН (1919), чл.-кор. (1920) і дійсний чл. (1925) Сербської АН. Н. в м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії) у сім’ї міщанина. Закінчив тамтешню г-зію з золотою медаллю. 1892 вступив на історико-філол. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі (нині Одеський національний університет). 1896 здобув диплом 1-го ст. Від січ. 1897 — на держ. службі, працював у фондах книгосховищ Санкт-Петербурга та Москви, студіював слов’ян. мови. За кандидатське дослідження проблем, пов’язаних з глаголицею та кирилицею, був нагороджений золотою медаллю. У квіт. 1900 зарахований приват-
доцентом Новорос. ун-ту, водночас викладав у місцевих гімназіях. 1901—03 мав наук. відрядження за кордон. 1903 оприлюднив магістерську розвідку «К истории и диалектологии польського языка». 1904 обраний на кафедру слов’ян. філології у Харків. ун-ті (нині Харківський національний університет), з 1905 виконував обов’язки екстраординарного професора. 1907 захистив докторську дисертацію на тему: «Охридская рукопись Апостола конца XII века» (того ж року ця праця була видана в Софії, Болгарія). Займаючи від 1908 посаду ординарного професора в Харків. ун-ті, читав лекції також на Вищих жін. курсах (1911 став ректором цього навчального закладу). Брав участь у діяльності Харківського історико-філологічного товариства. Друкувався в часописах «Славянский край», «Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук», «Известия Петербургского благотворительного общества» та ін. У роки української революції 1917—1921 оприлюднив 1919 у Харкові книгу «Украинский язык: Краткий очерк исторической фонетики и морфологии». Згодом емігрував. Від 1920 — проф. унту в м. Скоп’є (нині столиця Македонії), від 1924 жив у Белграді (на той час — столиця Королівства сербів, хорватів і словенців; нині столиця Сербії). 1929 у Парижі (Франція) опублікував франц. мовою книгу, присвячену старослов’ян. мові. Лауреат премій ім. О.Котляревського та М.Ахматова. П. у м. Белград. Тв.: Отчет Отделению русского языка и словесности Императорской Академии наук о занятиях в книгохранилищах Москвы и Петербурга с 25-го сентября по 23-е декабря 1898 г. В кн.: Сборник Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук, т. 59. СПб., 1901; Речь, произнесенная 11 мая 1903 года в Императорском Новороссийском университете перед защитой диссертации, представленной на степень магистра славянской филологии «К истории и диалектологии польского языка» приват-доцентом С.М. Кульбакиным. Одесса, 1903; Материалы и заметки по славяноведению (Из отчета о заграничной командировке). «Журнал Министерства народного просвещения», 1904, № 7; Историче-
ское развитие и современное состояние славянского языкознания. Там само, 1906, № 5; Вопросы исторической фонетики польского языка. СПб., 1906; М.С. Дринов: Некролог. «Южный край», 1906, 4 марта; Памяти Марина Степановича Дринова, как ученого. В кн.: Почесть. Х., 1908; История славян. Х., 1908; O pracach Szachmatowa, dotyczcych j“zyka polskiego. «Rocznik s»awistyczny», 1908, t. 1; Петр Хельчицкий, чешский Толстой XV столетия. «Вестник Европы», 1909, № 11; Отчет о заграничной командировке. «Записки Императорского Харьковского университета», 1911, № 1; Языкознание. В кн.: Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. М., 1911; С дороги. «Южный край», 1912, 19 июня — 7 июля; Ярослав Верхлицкий (Эмиль Фрида). Там само, 4 сентября; Грамматика древнецерковнославянского языка по древнейшим памятникам. Пг., 1915; Сербский язык, т. 1—2. Х., 1915; Древнецерковнославянский язык. Х., 1917; Акценатске питаœа. «Jужнословенски филолог», 1921, кн. 1—2; Белешке о Храбровоj апологиjи. «Глас Српске краšевске академиjе», 1935, т. 168; Mluvnica jazyka staroslovJnskJho. Praha, 1948. Літ.: Васильев Л.Л. С.М. Кульбакин. К истории и диалектологии польского языка. «Журнал Министерства народного просвещения», 1904, № 8; Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1908; Грунский Н.К. По поводу моих «Лекций по древнославянскому языку» (Ответ на рец. проф. С.Кульбакина). «Русский филологический вестник», 1910, № 2; Його ж. Ответ на «Несколько разъяснений проф. С.М.Кульбакина. Там само, 1911, № 1—2; Стеван Куšбакин. «Глас Cpпcke краšевске академиjе», 1920, т. 29; А.Б. [БелиЈ А.] Степан Михаjлович Куšбакин. «Jужнословенски филолог», 1949—50, кн. 18; Колесов В.В. Кульбакин. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Славяноведение в дореволюционной России: Изучение южных и западных славян. М., 1988. П.Г. Усенко.
«Байки по Крилову» (1910) та ін. К. входив до Київського літературно-артистичного товариства, заснованого укр. інтелігенцією для пропаганди ідей нац. руху. 1903 заснував Київ. шк. графіки та друкарства, в якій викладав особисто, і музей друкарської справи при ній. Протягом 1909— 14 видавав і редагував час. «Искусство и печатное дело». 1917— 19 у його друкарні друкувалися держ. папери, грошові знаки, поштові марки Української Народної Республіки та Української Держави. З 1924 — проф. Київ. худож. ін-ту, викладав на поліграфічному ф-ті. Під псевд. В.С.Васильєв видав кн. «Полвека у печатного станка» (Київ, 1904) про свого батька. П. у м. Київ. Літ.: Українська Центральна Рада: Збірник документів і матеріалів, т. 1— 2. К., 1996—97; Білокінь С. Кульженко Василь Стефанович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЛЬБАКИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
