КРИЧЕВСЬКИЙ Микола Васильович (24.11.1898—11.09.1961) — художник-постімпресіоніст, живописець, графік, театр. декоратор. Син худож. В.Кричевського від першого шлюбу (з В.Марченко). Н. в м. Харків. Початкову худож. освіту отримав у батька. 1917 закінчив 4-ту Київ. г-зію. Працював художником і актором у театрі М.К.Садовського, з яким восени 1919 виїхав у турне по Європі. Художник Рус. театру т-ва «Просвіта» (див. Просвіти) в Ужгороді, де продовжив худож. освіту в Й.Бокшая. Від лип. 1923 — у Празі (Чехословаччина), де одночасно вчився в Укр. студії пластичних мист-в та Мистецько-пром. школі (закінчив 1928). Від 1929 жив у Парижі (Франція), оформляв театральні вистави («Theatre des Arts», 1939; «Theatre Hebertot», 1942, та ін.). Добровольцем пішов на фронт Другої світової війни як громадянин Франції; нагороджений орденом Почесного легіону. Цікавився укр. культ. життям, брав участь у колективних виставках укр. митців. Мав персональні виставки у Львові, Варшаві, Празі, Парижі. 1945 зробив 45 ілюстрацій пером і пензлем до франц. перекладу «Тараса Бульби» М.Гоголя. Вільно володів різними техніками (гуаш, олія, темпера та ін.), але прославився як віртуоз-аквареліст, майстер ліричного міського краєвиду. Подорожував по Європі, збагатив мист-во сотнями акварельних пейзажів Франції, Італії, Австрії, Швейцарії. 1957—61 звертається до ремінісценцій з
України («Осінній краєвид з церквою», «На Україні», «Перед дощем», «Спогади з України», «Гірська церковця» та ін.). Виставляв у повоєнний час свої твори в Парижі, Римі (Італія), Брюсселі (Бельгія), США і Канаді. 1960 зустрічався з братом Василем у Пало-Альто (Каліфорнія, США). П. у м. Париж, похований на кладовищі Баньйо. К. — автор майже 7 тис. творів, серед них акварелі з видами Парижа, Венеції, Марселя, Лозанни, Відня та ін., портрети батька, В.Щербаківського, вел. кн. київ. Володимира Святославича та ін. Деякі з них виставлялися в Києві: 20 квіт. 1995 і 1998 (спільна виставка на честь 100річчя від дня його народження і 125-річчя від дня народження батька). Картини К. є в музеях Франції, Канади і США, а також у Києві, Каневі і Полтаві (вітчизн. музеям їх подарувала К.В.Кричевська-Росандич із Українського музею в Нью-Йорку). Літ.: Сонце і колір — стихія українського митця. «Листи до приятелів», 1959, № 4; Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974; Книга творчості митців поза батьківщиною. Філадельфія, 1981; Попович В. Микола Кричевський. «Нотатки з мистецтва», 1981, № 21; Нариси історії української культури, кн. 3: Кейван І. Українське образотворче мистецтво. Едмонтон, 1984; Кедрин І. У межах зацікавлення. Нью-Йорк, 1986; Богацька Е. Виставка «Повернення». «Визвольний шлях», 1995, № 7; Рубан В. Майстер акварелі Микола Кричевський. В кн.: Михайло Андрієнко і європейське мистецтво ХХ ст. К., 1996; Кейван І. Українські митці поза батьківщиною. Едмонтон—Монреаль, 1996; Малаков Д. Кричевські в Києві. «Родовід», 1997, № 1 (15); Світлична Н. Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята… «Свобода», 1999, 12 лют.; Столітній ювілей художника Миколи Кричевського. В кн.: Календар «Просвіти» на 1999 р. Ужгород, 1999; Галян Г. Акварелі родини Кричевських. «Зоря Полтавщини», 2000, 22 лют.; Лебедєв Г. Повернення в Україну спадщини художників Кричевських. «Київська старовина», 2000, № 6; Малаков Д. Твори Кричевських у Музеї культурної спадщини. «Пам’ятки України: історія та культура», 2003, № 3; Терно В.С. Растрепанные воспоминания о странном детстве. К., 2003; Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура ХХ ст. Василь Кричевський. К., 2004; Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Нью-Йорк—Прага, 2005. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кричевський Микола Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
