КОРСУНЬ — 1) назва до 1944 м. Корсунь-Шевченківський; 2) назва в руських літописах м. Херсон (див. Херсонес Таврійський). КОРСУНЬ, Корсунь Київський — давньорус. місто. Вперше згадується в Київському літописі під 1172: у записі говориться про зупинення біля К. лукоморських половців, що йшли на Київ. Ідентифікується з городищем в урочищі Замчище в межах сучасного м. Корсунь-Шевченківський, при впадінні р. Корсунка в р. Рось (прит. Дніпра). Досліджена археологами тер. тутешнього укріпленого городища становить бл. 2 га, культ. шар на ньому сягає 1,5 м і містить, поряд з ін. залишками тогочасних речей, гончарну кераміку рубежу 10—11 — 1-ї пол. 13 ст. Зі сх. від укріпленого городища в давньорус. часи розміщувалося неукріплене селище.
Червоні вітрила. Похід Володимира на Корсунь. Картина роботи художника М. Реріха. 1900. Оригінал зберігається в Державній Третьяковській галереї. Москва, РФ.
За припущеннями істориків і археологів, заснування К. пов’язано з будівничою діяльністю або вел. кн. київ. Володимира Святославича на рубежі 10—11 ст., або, що більш імовірно, його сина Ярослава Мудрого в 2-й третині 11 ст. За повідомленнями «Повісті временних літ», саме Ярослав Мудрий збудував укріплену лінію по р. Рось (див. Змієві вали). Місто названо на честь кримського м. Херсон (літописний Корсунь; див. Херсонес Таврійський), в якому, за однією з версій, хрестився Володимир Святославич. Наприкінці 11 — на поч. 12 ст. навколо К. були розселені союзні рус. князям тюркські племена клобуків чорних. Протягом 12 ст. К. входив до складу Пороської волості Київської землі з центром у м. Торчеськ. У 12 ст. належав до резервного земельного фонду київ. князя (з цього фонду київ. князь роздавав землі князям значних центрів Київської Русі в обмін на їхню участь у спільній обороні Руської землі від кочівників — т. зв. причастіє; див. Колективного сюзеренітету концепція). Так, до 1195 К. разом з містами Треполь (нині с. Трипілля Обухівського р-ну Київ. обл.), Канів і Богуслав (усі в складі Торчеської волості) тримав зять київського кн. Рюрика Ростиславича — волин. кн. Роман Мстиславич, потім на вимогу владимиро-суздальського князя Всеволода Юрійовича ці міста в Романа Мстиславича були відібрані. Пізніше Торчеськ було передано зятеві Всеволода Юрійовича — Ростиславу Рюриковичу, а К. та ін. міста волості були підпорядковані посадникам Всеволода Юрійовича. Після монголотатарської навали (1240) життя в К. припинилося. Колишня тер. К. знову була заселена наприкінці 16 ст. Літ.: Довженок В.И. Городища и селища на Роси и Росаве (По материалам разведки 1954 г.). В кн.: Краткие сообщения Института археологии АН УССР, вып. 5. К., 1955; Його ж. Сторожевые города на юге Киевской Руси. В кн.: Славяне и Русь. М., 1968; Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII веков. К., 1980; Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (IX — первая треть XII в.). К., 1988; Куза А.В. Древнерусские городища Х—ХIII вв.: Свод археологических памятников. М., 1996. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРСУНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
