КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 між Російською державою і Датським королівством. Підписаний 22 (11) жовт. в м. Копенгаген (Данія) у ході Північної війни 1700—1721 після перемоги рос. армії над швед. військом у Полтавській битві 1709. До серп. 1700 Данія вже була союзницею Росії в антишвед. коаліції «Північний союз». Тоді Датське королівство приєдналося до коаліції (у складі Рос. д-ви, Речі Посполитої та Саксонського курфюрства) за умовами підписаного 16 лип. 1699 російсько-датського трактату, ратифікованого 1700 датським королем Фредеріком IV Ольденбургом і рос. царем Петром I. У цій угоді Швеція була названа «нападником» і «кривдником» країн-підписантів договору. Приєднуючись до «Північного союзу», Данія зобов’язувалася вести зі Швецією війну «до самого її завершення». У разі спільної перемоги Росія мала отримати Інгрію (у 13—15 ст. так називалася підвласна Новгороду територія народності іжори, а саме — землі по обидва береги р. Нева і пд.-зх. Приладож’я) і Карелію, Річ Посполита — Ліфляндію (пн. ч. сучасної Латвії та пд. ч. сучасної
Датський король Фредерік IV Ольденбург. Портрет роботи невідомого художника. Початок 18 ст.
Естонії) й Естляндію (істор. назва пн. ч. Естонії), а Данія — повернути собі сканд. області Халланд, Емтланд, Харьєдален, Сконе, Блекінге й Бохуслен та острови Ґотланд і Езель, анексовані в неї Швецією після невдалих для Данії датсько-швед. війн 1643— 45 і 1657—58. Згідно з планом союзників, Данія 1700 атакувала свого пд. сусіда — герцогство Гольштейн, яке підтримувало Швецію. Тим часом загроза встановлення монопольного контролю д-в «Північного союзу» над акваторією Балтійського м. занепокоїла західноєвроп. країни, спонукаючи їх до відповідних дій. У серп. 1700 об’єднаний флот Швеції, Англії та Голландії (нині Нідерланди) бомбардував датську столицю — Копенгаген. Рос. д-ва обіцяла Данії додаткові субсидії на продовження війни зі Швецією, але король Фредерік IV Ольденбург відмовився від них і вийшов з «Північного союзу». 18 серп. 1700 у замку Травенталь (поблизу Любека, нині місто в Німеччині) Данія підписала мирний договір з Гольштейном на умовах, продиктованих швед. королем Карлом XII, — визнання суверенітету Гольштейну та виплата йому (Гольштейну) репарацій за завдані агресією «збитки». Після Полтав. битви 1709 король Фредерік IV відправив до царя Петра I надзвичайного посланника — барона фон Ранцова «з привітанням государю щодо вікторії полтавської, а також і для вимагання, аби королю його з государем у союз наступальний та оборонний проти Швеції вступити». Переговори Петра I з датським посланником пройшли в м. Торунь (Польща), де тількино, 20 (9) жовт. 1709, було підписано Торуньський союзний договір, за яким до антишвед. війни знову долучився курфюрст саксонський Фрідріх-Август I (див. Август II Фридерик). Здобути для Данії субсидію від Росії на поновлення бойових дій у рамках антишвед. коаліції фон Ранцову не вдалося. Впевненість Росії у власних силах і твердість рос. дипломатії змусили короля Фредеріка IV піти на поступки, і рос. посланник у Данії кн. В.Долгоруков та датський міністр О.Граббе підписали в Копенгагені договір — К.с.д. — про російсько-
Шведський король Карл XII. Портрет роботи художника А. Спарре. 1715.
союзу». У відповідь Росія в разі спільної перемоги над Швецією погоджувалася на повернення Данії анексованих у неї в минулому шведами територій. Для кращого російсько-датського порозуміння рос. посланник кн. В.Долгоруков отримав від царя фінансування в обсязі 1865 рублів і наказ підкупати на ці кошти датських міністрів в інтересах Рос. д-ви: «давати їм не одразу, але часто і потроху, щоб завжди дивилися із рук». Успіхи рос. дипломатії у відбудові «Північного союзу» були належним чином оцінені царем Петром I: перший міністр Посольської канцелярії граф Г.Головкін 1709 був призначений держ. канцлером. Дж.: Северная война. Документы 1705—1708. СПб., 1892; Записки Юста Юля, датского посланника при Петре Великом, 1709—1711. М., 1899; Лавры Полтавы. М., 2001. Літ.: Полное собрание законов Российской империи, т. 4. СПб., 1830; Тельпуховский Б.С. Северная война 1700—1721. М., 1946; Тарле Е.В. Русский флот и внешняя политика Петра I. Л., 1949; Письма и бумаги императора Петра Великого, т. 5, вып. 2. М., 1952; Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. М., 1958. В.А. Рубель.
127 КОПЕРЖИНСЬКИ
датський антишвед. воєнно-політ. союз на умовах, вигідних царю Петру I. Текст договору містив стислу преамбулу і складався із 10 пунктів, які передбачали, що Данія без усяких субсидій бере на себе зобов’язання: поновити наступальні бойові дії проти Швеції; сприяти поверненню саксонського курфюрста Фрідріха-Августа I на польс. престол у статусі короля Речі Посполитої Августа II; відновити торгівлю та вільний прохід рос. кораблів через підконтрольні Данії балт. протоки; «схиляти» до війни зі шведами Пруссію; узгоджувати свою подальшу зовн. політику з ін. союзниками по «Північному
Г.І. Головкін. Портрет роботи художника І. Нікітіна. Початок 1720-х років.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
