КОНЮШИЙ — 1) конюх, слуга князя, який відав князівською конюшнею. У «Руській правді» йдеться про «тивуна конюшого» (див. також Тивун), «конюха старого», а в найдавнішій частині «Повісті временних літ» — про «старейшину конюхом»; 2) двірський титул та уряд. Уряд К. згадується з 12 ст. Згідно з літописами, титул К. був не менш значним, ніж титул тисяцького; 3) у 14—15 ст. — боярин, який відав королів. або князівськими конюшнями, а також титул. У Великому князівстві Московському — чин знатного боярина, голови Конюшенного приказу. Літ.: Словарь древнерусского языка ХI—XVII вв., вып. 7. М., 1980. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНЮШИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
