КОНЦЕСІЯ (від лат. concessio — п\ступка, дозвіл, згода) — 1) у традиційному сенсі — договір про експлуатацію належних державі чи муніципалітетові пром. підпр-в або земельних ділянок з правом видобутку на цих ділянках корисних копалин чи буд-ва різноманітних споруд; а також підпр-во, організоване на підставі такого договору. На укр. землях практика К. почала поширюватися з 2-ї пол. 19 ст. Після встановлення рад. влади розвиток такої практики був заблокований декретом Всерос. ЦВК та РНК СРСР (1927), який забороняв рад. органам влади укладати договори з іноз. фірмами, що не були офіц. зареєстровані. Наприкінці 1920-х рр. у СРСР існувало 68 К., які належали представникам приватного капіталу та фірмам з Німеччини, Японії, Великої Британії, Франції, Данії, Нідерландів, Норвегії, Австрії та ін. країн. К. використовувалися переважно в галузях металообробної, гірничо-видобувної промсті, у лісовому госп-ві. Іноз. надходження в пром-сть становили тоді 0,57 % від загальносоюзного фінансування пром-сті, а їхня валова продукція — 1 % від загальносоюзної. На концесійних умовах функціонувала система тех. допомоги зх. д-в новобудовам перших радянських п’ятирічок (див. П’ятирічні плани). На поч. 1930-х рр. були укладені 64
120 КОНЧАК
угоди подібного типу. У наступні роки відбулося скорочення кількості К., а на 1936 їх залишилося всього 11; 2) у широкому сучасному сенсі — договір про передачу за винагороду однією стороною другій стороні комплексу належних їй прав (зокрема на фірмовий знак) для використання їх у підприємницькій діяльності. Літ.: «Торгово-промышленная газета». 1927, 2 августа; Касьяненко В.И. Как была завоевана технико-экономическая независимость СССР. М., 1964; Индустриализация СССР 1926— 1928: Документы и материалы. М., 1969; История предпринимательства в России, кн. 2. М., 1999. В.І. Марочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНЦЕСІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
