ОСИНСЬКИЙ Валер’ян Андрійович (29.10.1853—14.05.1879) — керівник київ. терористичної орг-ції, яку назвав «Виконавчим комітетом російської соціальнореволюційної партії». Н. в м. Таганрог у дворянській сім’ї. Закінчив г-зію, 1871—72 навч. в Ін-ті інженерів шляхів у Санкт-Петербурзі, але не закінчив його. 1873 виїхав до Катеринославської губернії і працював у земських установах. За спробу проникнути на «процес 50-ти», що проходив у лютому—березні 1877, був ув’язнений. Під впливом В.Засулич став одним із засновників на-
родницької орг-ції «Земля і воля», створив у Києві терористичний центр. Київ. терористи на чолі з О. розпочали боротьбу проти представників влади, які придушили Чигиринську змову 1877 — невдалу спробу народників підняти сел. повстання на Київщині. Теракти планувалися проти тих, хто заарештував учасників Чигиринської змови 1877 й вів слідство над ними, — товариша (заст.) київ. прокурора М.Котляревського та жандармського штабс-капітана Г.Гейкінга. Уночі 20 лютого 1878 О., О.Медведєв і Г.Івичевич вчинили невдалий замах на М.Котляревського. Ін. терорист Г.Попко 28 травня 1878 об 11 год вечора убив на розі Хрещатика і Бібіковського бульвару Г.Гейкінга. Через 2 дні після цієї акції члени терористичного гуртка О. влаштували втечу з Лук’янівської тюрми в Києві керівників Чигиринської змови 1877 Я.Стефановича, Л.Дейча та І.Бохановського, котрим загрожувала смертна кара, і на човні по Дніпру переправили їх до Кременчука. О. був організатором убивства провокатора А.Ніконова з Ростова-на-Дону, підготовки замахів на петерб. градоначальника Ф.Трепова, прокурора петерб. суд. палати О.Лопухіна, теракту проти харків. губернатора кн. Д.Кропоткіна та ін. Жандарми називали його «терористом № 1» у Російській імперії. Але сам він, хоча й робив спроби, не здійснив жодного успішного теракту. 24 січня 1879 О. був заарештований у Старокиївському поліцейському відділку жандармським офіцером Г.Судєйкіним, який замінив Г.Гейкінга. У той же день жандарми увірвалися в квартиру О., який мешкав разом із С.Лешерн. Після арешту С.Лешерн жандарми затримали на квартирі О. І.Волошенка. 11 лютого 1879 в центрі Києві відбулася перестрілка між терористами й жандармами, в результаті якої були затримані бойовики Л.Брандтнер та В.Свириденко. Київ. військовоокружний суд провів з 30 квітня по 9 травня 1879 три процеси над київ. терористами. 6—7 травня 1879 суд окремо розглядав справи О., С.Лешерн та І.Волошенка. Перших двох, як і учасників збройного опору жандармам і
поліції — Л.Брандтнера і В.Свириденка, було засуджено до смерті через розстріл. С.Лешерн стала першою жінкою в Рос. імперії, якій було винесено судом смертний вирок. Рос. імп. Олександр II наказав гол. київ. терориста повісити разом з Л.Брандтнером та В.Свириденком, а С.Лешерн замінив розстріл на довічну каторгу. 14 травня 1879 в Києві відбулася прилюдна страта терористів. Літ.: Биографические заметки о В. Осинском. В кн.: Литература партии «Народной воли». СПб., 1907; Жуковский-Жук И.И. Валериан Андреевич Осинский. М., 1926; Дейч Л. Валерьян Осинский (к 50-летию его казни). «Каторга и ссылка», 1929, № 54; История терроризма в России в документах, биографиях, исследованиях. Ростов-на-Дону, 1996; Політичний терор і тероризм в Україні: XIX— ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002; Волковинський В., Ніконова І. Революційний тероризм в Російській імперії і Україна (друга половина XIX — початок ХХ ст.). К., 2006. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
