Організована 1919 на основі кількох приватних кіновиробництв («Мірограф» (1907), «Мізрах» (1914), кінофабрика К.Борисова та кінофабрика Д.Харитонова). Випускала документальні, художні, агітаційні фільми. 1920 перейменована на Одес. відділ Всеукр. кінокомітету, 1922 реорганізована в Одес. кінофабрику Всеукраїнського фотокіноуправління, 1929 — Одес. кінофабрику «Українфільм», 1938—41 — Одес. кіностудію худож. фільмів, 1941—45 входила до складу Ташкентської кіностудії, з 1954 — відновлена робота на Одес. кіностудії, 2005 — реорганізована в ЗАТ з контрольним пакетом акцій у д-ви. 2008 гол. продюсером кіностудії стала О.Неверко. За період існування кіностудії було відзнято більше 300 фільмів, на її базі
працювали режисери з Москви, Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург), Києва та ін. Тут був відзнятий фільм С.Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”». Свою творчу діяльність в О.к.х.ф. розпочинали: О.Довженко («Вася-реформатор», 1926; «Сумка дипкур’єра», 1927; «Звенигора», 1928; «Арсенал», 1929), І.Перестіані, В.Строєва, Г.Рошаль, К.Юдін та ін., тут також працювали режисери П.Чардинін, В.Гардін, Л.Курбас, П.Лундін, Н.Охлопков, А.Файнціммер, Г.Стабовий, Г.Карюк, Г.Тасін, оператор Д.Демуцький, художник і реж. І.Кавалерідзе, актори Ю.Шумський, А.Бучма, М.Заньковецька, Н.Ужвій, Г.Юра та ін. Після війни — режисери М.Хуцієв, Ф.Міронер, В.Шукшин, П.Тодоровський, Е.Ташков, К.Муратова, О.Муратов, Р.Василевський, С.Говорухін, оператори А.Осипов, В.Костроменко, Г.Айзенберг, Б.Завелєв, актори В.Висоцький, Б.Зайденберг, В.Кузнецов та ін. З Одес. кіностудією пов’язана діяльність письменників: О.Корнійчука, Ю.Яновського, М.Бажана, Ю.Нагнибіна, Н.Вірти та ін. Очолювали студію П.Нечес, В.Горський, Г.Збандут, Т.Яворська. З 1955 починають знімати кольорові фільми, а з 1967 — мультфільми. Серед фільмів, створених на студії: «Шведський сірник» (1922, реж. Л.Курбас), «Остап Бандура» (1924, реж. В.Гардін), «Тарас Шевченко» (1926, реж. П.Чардинін), «Два дні» (1927, реж. Г.Стабовий), «Нічний візник» (1929, реж. Т.Гасін), «Злива» (1929, реж. І.Кавалерідзе), «Танкер “Дербент”» (1940, реж. О.Файнціммер), «Весна на Зарічній вулиці» (1955, режисери Ф.Миронер, М.Хуцієв), «Спрага» (1959, реж. Є.Ташков), «Червоні дипкур’єри» (1977, реж. В.Новак), «Вірність» (1965) та «Військовопольовий роман» (1984, обидва — реж. П.Тодоровський) та ін. У 1990-х рр. у павільйонах студії скоротилося продукування художніх і документальних фільмів. За сценарієм А.Валевського відзнято худож. фільм «Як коваль щастя шукав» (1999—2000, реж. Р.Валевський). Тут відбулося творче становлення К.Муратової, яка відзняла бл. 20 кінострічок, серед останніх — «Налаштову-
вач» (2004), «Два в одному» (2006, премія «Ніка», РФ). Літ.: Островский Г. Одесса, море, кино: Страницы истории далекой и близкой. Одесса, 1989; Костомаренко В. Свята і будні Одеської кіностудії, якій цими днями виповнилося 80. «Урядовий кур’єр», 1999, 29 травня. М.В. Юр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
