НІКІТА ХОНІАТ (бл. 1155—1217) — візант. ритор та історик. Походив зі знатного роду малоазійського м. Хони, отримав освіту в Константинополі, займав високі посади. Пережив трагедію захоплення Константинополя хрестоносцями 1204, втратив усе своє майно, але врятувався сам і врятував родину у невеликому м. Селімврія. Намагався повернути
400 НІКІТЧЕНКО
А.В. Ніковський. Фото 1920.
Нікіта Хоніат. Мініатюра 14 ст.
В.М. Ніколаєв.
втрачені позиції при нікейському дворі, проте не надто успішно. Славу Н.Х. принесли промови й листи, адресовані візант. імператорам. Автор «Історії», яку розпочав писати ще юнаком і довів до 1206. У початковій частині спирався на праці попередників (Іоана Кіннама, Євстафія), з 1180-х рр. писав від себе. В «Історії» досить вагомий автобіографічний елемент, помітні песимістичні настрої, історія показана як гра долі (Тіхе), майстерно змальовані складні й неоднозначні портрети героїв. Одним з гол. моментів є опис розгрому Константинополя хрестоносцями, що завершується переліком утрачених святинь та скарбів. Літ.: Досталова Р. Византийская историография: характер и формы. «Византийский временник», 1982, т. 43; Культура Византии, т. 2. М., 1989. Т.Л. Вілкул.
ня 1944 до грудня 1948 — заст. секретаря Харківського обкому КП(б)У, з грудня 1948 до червня 1953 — зав. транспортного відділу ЦК КП(б)У/КПУ, у червні 1953 — квітні 1954 — зав. відділу адм. і фінансових органів ЦК КПУ. 6 квітня 1954 призначений головою КДБ при РМ УРСР. Не дивлячись на те, що очевидних провалів у роботі Н. не було, він асоціювався з добою хрущовської «відлиги». Із започаткуванням у Кремлі лінії на ужорсточення ставлення до національно-демократ. сил в Україні, спроб витіснити з політ. арени 1-го секретаря ЦК КПУ П.Шелеста 21 липня 1970 Н. був звільнений і переведений до Москви на посаду начальника Вищої Червонопрапорної школи КДБ при РМ СРСР ім. Ф.Дзержинського. Після виходу у відставку мешкав у Києві. З 16 вересня 1959 до 4 липня 1974 був членом Колегії КДБ при РМ СРСР. Генерал-майор (1954), генерал-лейтенант (1961), генерал-полковник (1967). Член ЦК КПУ (1953), депутат ВР УРСР (1966), депутат ВР СРСР 7-го скликання. П. у м. Київ. Літ.: Лисюк Ю., Чисніков В. Керівники органів державної безпеки Радянської України (1953—1991 рр.). «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 2001, № 2; Лубянка: Органы ВЧК— ОГПУ—НКВД—НКГБ—МГБ— МВД—КГБ: 1917—1991: Справочник. М., 2003; Шелест П. «Справжній суд історії ще попереду...»: Спогади, щоденники, документи, матеріали. К., 2003; Шульженко Б. Особистість і час: Документи, спогади, матеріали. К., 2006. Ю.І. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НІКІТА ХОНІАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
