НИЖАНКОВИЧІ — с-ще міськ. типу Старосамбірського р-ну Львівської області. Розташов. на р. Вигор (прит. Сану, бас. Вісли), за 127 км від Львова. Залізнична станція. Населення 1,8 тис. осіб (2009). Н. відомі з 13 ст. під назвою Загуменки. З 15 ст. мають сучасну назву. 1408 надано магдебурзьке право. Наприкінці 15 — на поч. 16 ст. Н. зазнавали нападів татар. Із 16 ст. сформувалися як ремісничий і торг. центр. Деякий час містечко називалося Краснопіль. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Н. відійшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 2-й пол. 19 ст. в Н. уже функціонували суд, пошта, телеграф, залізнична станція. Протягом 19 — поч. 20 ст. населення Н. поступово зростало: 1810 — понад 1000 осіб, 1880 — 1752 особи, 1917 — 2400 осіб. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 належали Польщі. У вересні 1939 зайняті Червоною армією (див. Радянська армія). Від 1939 — у складі Дрогобицької області (1959 приєднана до Львівської) УРСР. С-ще міського типу від 1940.
Нижанковичі. Костьол Пресвятої Трійці. Фото початку 21 ст.
На початку німецько-рад. війни 1941—45 наприкінці червня 1941 окуповані Н. увійшли до складу Генеральної губернії. На території створеного в Н. гетто розстріляно кількасот громадян, 25 мешканців вивезено до Німеччини. Улітку 1944 звільнені військами Першого Українського фронту. Від березня 1945 до травня 1959 — райцентр. 1954 в Н. відкрито пам’ятник Т.Шевченку. Нині в Н. провідна галузь пром-сті — деревообробна. На території Н. знаходяться: пам’ятка археології — поселення (11—13 ст.), церква Пресвятої Трійці (16 ст.), костьол Пресвятої Трійці (17 ст.), ратуша (19 ст.), церква св. священномученика Йосафата (2008). Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 7. Warszawa, 1886; ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987. Ю.З. Данилюк, В.І. Дмитрук.
розглядалися цивільні й кримінальні суд. справи т. зв. однодвірців — соціальної категорії населення, що включала, зокрема, державних селян, економічних селян і удільних селян. За царським указом 1784 Н.р. стало підсудним і рядове козацтво. Н.р. створювалася з розрахунку — один суд на 10—30 тис. осіб; у Київському намісництві й Чернігівському намісництві налічувалося 6 нижніх розправ, у Новгород-Сіверському намісництві — 4. До Н.р. входили: суддя, 4 засідателі, 1 секретар, що були, здебільшого, колиш. службовцями скасованої старшинської адміністрації. З ліквідацією намісництв і запровадженням адм.-тер. поділу на губернії 1796 нижні розправи були ліквідовані. Літ.: Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства во 2-й пол. ХVIII в. К., 1988.
385 НИЖЧА
Нижньомихайлівська культура. Кераміка та знаряддя праці (2—8, 18—22 — кераміка, 9—12, 14—16 — кремінь, 13 — кістка).
О.І. Путро.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НИЖАНКОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
