НЕПОРОЖНІЙ Петро Степанович (13.07(30.06).1910—09.07. 1999) — рад. держ. діяч, учений. Один із головних творців Єдиної енергетичної системи СРСР. Професор (1958), д-р тех. н. (1959). Чл.-кор. АН СРСР (1979). Н. на хуторі Тужилів (нині Яготинського р-ну Київ. обл.) в селянській родині. Від 1929 — нач. іригаційної системи Середньоазійського водного госп-ва. Від 1930 — нач. відділку буд-ва електростанції. 1931 поступив до Ленінгр. ін-ту інженерів водного транспорту, який закінчив 1933 за спеціальністю інженер-гідротехнік. 1933—35 відбував строкову військ. службу у Військовомор. флоті, був нач. об’єкта Управління мор. сил Балт. флоту в м. Кронштадт. Від 1935 працював старшим інженером Ленінгр. відділення ін-ту Гідроенергопроект наркомату важкої пром-сті СРСР. Від 1936 — нач. тех. відділу дирекції буд-ва Чирчикської ГЕС в Узбекистані. 1937 став нач. виробничо-розпоряджувального відділу гол. управління будва гідроелектростанцій наркомату важкої пром-сті СРСР. 1940 був гол. інж. Енсогесбуду, м. Енсо (нині Свєтогорськ) Ленінгр. обл. Від 1941 — гол. інженер Середньоазійського відділення Гідроенергопроекту наркомату електростанцій СРСР. Від 1944
— знову на посаді гол. інженера Енсогесбуду. 1946 був призначений на посаду гол. інж. тресту «Свірбуд», м. Підпоріжжя Ленінгр. обл. Упродовж 1953—59 працював в Україні. Займав такі посади: гол. інженер Дніпробуду по буд-ву Каховської ГЕС у м. Нова Каховка (1953); заст. голови РМ УРСР (від 1954) і водночас (від 1956) голова Держбуду УРСР; заст. голови Держплану УРСР (від 1957). У ці роки він став професором (1958) та д-ром тех. н. (1959). Від 1959 перейшов на роботу в центр. союзні структури. Спочатку (1959) був 1-м заст. міністра буд-ва електростанцій СРСР, потім (листопад 1962) став міністром енергетики та електрифікації СРСР. Від березня 1963 очолив Держ. вироб. к-т з енергетики та електрифікації СРСР (міністерська посада). З жовтня 1965 знову на посаді міністра енергетики та електрифікації СРСР. 1979 обраний чл.кор. АН СРСР. Від березня 1985 — персональний пенсіонер, водночас — наук. співробітник Ін-ту високих температур Академії наук СРСР. Автор багатьох наук. праць. 2000 ім’я Н. було присвоєне Каховській ГЕС, а 2002 — Саяно-Шушенській ГЕС. Г.Г. Єфіменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕПОРОЖНІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
