НАРОДНА РАДА ЗАКАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ (НРЗУ) — вищий орган держ. влади, встановленої в Закарпатті після визволення краю Червоною армією (див. Радянська армія) від угор. окупації в жовтні 1944. Обрана на 1-му з’їзді нар. к-тів Закарпат. України 26 листопада 1944 у складі 17-ти
Ужгород. Будинок, де засідала Народна рада Закарпатської України. Фото 1937.
осіб. Головою НРЗУ, місцем перебування якої стало м. Ужгород, обрано 1-го секретаря створеної напередодні (19 листопада) Комуніст. партії Закарпат. України І.Туряницю, його заступниками — П.Лінтура і П.Сову. Діяльність НРЗУ була підпорядкована здійсненню рішення 1-го з’їзду нар. к-тів про «возз’єднання» Закарпатської України з рад. Україною в складі СРСР і реалізовувалася під кер-вом (контролем) Комуніст. партії Закарпат. України через видання декретів та постанов т. зв. перехідного періоду, спрямованих на радянізацію краю. У декреті № 2 було вказано, що урядовим органом НРЗУ є «Вісник Народної ради Закарпатської України» та газ. «Закарпатська Україна». Одним із перших декретів НРЗУ від 18 грудня 1944 було створено Спец. суд та слідчу комісію для розгляду справ тих, хто співробітничав зі старим режимом, та ін. ворогів рад. влади. Як складові нового політ. режиму було створено прокуратуру, органи безпеки й нар. міліції, нар. дружини та ін. місц. органи, що стали допоміжною ланкою рад. репресивної системи. Згідно з декретом від 9 січня 1945 вся повнота влади в Закарпат. Україні належала народові і здійсню-
валася через обрані ним представницькі органи — народні комітети на місцях і Нар. раду в центрі. Останній належало право контролю за діяльністю місц. органів держ. влади і в разі необхідності призначати їхні перевибори. До компетенції НРЗУ як єдиного законодавчого й вищого виконавчого органу влади Закарпат. України належало кер-во всім екон., політ. і культ. життям краю, для чого було утворено виконавчо-розпорядчий орган — уряд Закарпат. України в складі президії та її уповноважених і відповідні управління, відділи, бюро. Зокрема, упродовж 1944— 45 вона декретувала націоналізацію землі, фабрик, заводів, шахт, банків, транспорту, засобів зв’язку й оголосила їх нар. власністю: уже до кінця 1945 в Закарпатті було націоналізовано 276 пром. підпр-в. Більш тривалим виявився процес колективізації сільського господарства: він завершився лише в серед. 1950, коли в краї було створено 546 колгоспів, на частку яких припадало майже 97 % усіх госп-в та орних земель. Були здійснені перетворення соціаліст. характеру і в галузі нар. освіти, к-ри, охорони здоров’я тощо. У січні 1945, напр., НРЗУ прийняла декрет «Про вільну зміну релігії», яким фактично було започатковано гоніння на греко-катол. церкву, до якої належали понад 60 % віруючого населення краю: реєстрація її общин обмежувалася, згодом повністю припинилася і, нарешті, у люто-
му 1949 унійну віру оголосили поза законом. Ін. декретом церква відділена від держави, а школа — від церкви. Уже в 1945 в краї працювали 500 початкових і 30 середніх шкіл, 6 г-зій, а в жовтні був відкритий Ужгородський держ. ун-т з 4 ф-тами. Навчання повсюди велося укр. мовою, але вивчення рос. мови було обов’язковим. Адм. шляхом було вирішено й складне питання про нац. належність корінного населення Закарпаття: спочатку спеціальним указом було заборонено офіційно вживати істор. самоназву «русини», а у виданих у зв’язку з переписом населення 1946 закарпатцям паспортах у графі «національність» з’явився запис «українець». Здійснені 1944—45 НРЗУ за активної підтримки парт. органів і воєнної адміністрації СРСР перетворення сприяли радянізації краю і завершилися його повним інтегруванням у тоталітарно-комуніст. структуру та сталінську систему СРСР. Після ратифікації радянсько-чехословац. договору 1945 про «возз’єднання Закарпатської України з радянською Україною в складі СРСР» і створення 22 січня 1946 Закарпатської області НРЗУ, виконавши свої завдання, перестала існувати. Літ.: Евсеев И.Ф. Народные комитеты Закарпатской Украины — органы государственной власти (1944— 1945 гг.). М., 1954; Маркусь В. Приєднання Закарпатської України до Радянської України (1944—1945). К., 1992; Макара М.П. Закарпатська Україна: шлях до возз’єднання, досвід розвитку (жовтень 1944 — січень 1946 рр.). Ужгород, 1995; Нариси історії Закарпаття, т. 2. Ужгород, 1995.; Віднянський С.В., Вовканич І.І. До питання про характер приєднання Закарпаття до СРСР та радянізацію краю (1944—1949 рр.). В кн.: Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20—80-ті роки: Матеріали міжнародної наукової конференції (15—16 вересня 1994 р.). К., 1998. С.В. Віднянський.
179 НАРОДНА
«Народна творчість». 1940, № 5. Обкладинка.
Президія мітингу з нагоди входження Закарпатської України до Української РСР. Зліва направо: голова Народної ради Закарпатської України І. Туряниця (другий), голова міського Народного комітету С. Стасев. 8 липня 1945.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАРОДНА РАДА ЗАКАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
