МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ Іван Матвійович (01.10.1767—24(12). 03.1851) — письменник, перекладач і дипломат. Батько М.Муравйова-Апостола, С.Муравйова-Апостола та І.І.Муравйова-Апостола. Н. в м. Москва в сім’ї генерал-майора Матвія Муравйова та Олени Петрівни, онуки гетьмана Д.Апостола. З дитинства приписаний до лейб-гвардії Ізмайловського полку. Здобув освіту в пансіоні Леонарда Ейлера на Васильєвському о-ві в Санкт-Петербурзі. Обер-аудитор (1784), флігель-ад’ютант (1785) при штабі петерб. губернатора Я.Брюса. З 1788 служив у Колегії закордонних справ. З 1790 — опікувався Ладозьким каналом. З 1792 як один з найосвіченіших офіцерів свого часу виконував обов’язки «кавалера» при великих князях Олександрові та Костянтинові Павловичах (вел. кн. Олександр Павлович — майбутній рос. імп. Олександр I). Упродовж 1796— 1805 — на рос. дипломатичній службі в Гамбурзі (Німеччина),
Копенгагені (Данія) та Мадриді (Іспанія). Прибічник проангл. зовн. орієнтації. Вважають, що М.-А. брав участь у змові графа М.Паніна з метою усунення з престолу рос. імп. Павла І. За указами імп. Олександра I успадкував не тільки великий спадок бездітного двоюрідного діда М.Апостола (див. Апостоли), а й прізвище діда — Апостол. Від 1802 — в опалі, направлений у Мадрид як дипломатичний представник. Від 1806 — у відставці, мешкав у своєму маєтку Хомутець (нині село Миргородського р-ну Полтав. обл.), який був важливим осередком культ. і громад. життя Полтавщини, зокрема місцем зустрічі декабристів (див. Декабристів рух). Підтримував зв’язки з багатьма представниками малорос. дворянства, особливо з поетом В.Капністом. Повернувся на службу 1824 — сенатор та член Гол. правління уч-щ. Після виступу декабристів 1825 полишив службу й виїхав за межі Російської імперії. З 1826 до кінця 1840-х рр. мешкав в Італії та Франції. Останні роки життя мешкав у С.-Петербурзі у вельми скрутних матеріальних умовах. Член Петерб. АН (1811) та літ. гуртків «Арзамас», «Беседа любителей русского слова» та «Общества любителей российской словесности» при Московському університеті. Автор низки худож. творів, зокрема комедії «Ошибки, или Утро вечера мудренее» (1794), роману «Письма из Москвы в Нижний Новгород» (1813—15) та ін. Прихильник респ. держ. устрою з орієнтацією на класичні античні взірці. Пропагував респ. ідеали в розвідці «Взгляд на заговор Катилины». Під час своєї подорожі 1820 до Криму детально описав історію та географію півострова. Перекладав твори англ. письменників (О.Голдсмiта, Р.-Б.Шерідана) та авторів класичної давнини (Діона Хрисостома, Арістофана, Квінта Горація Флакка, Марка Туллія Цицерона та ін.). П. у м. С.-Петербург. Тв.: Ольвия: Отрывок из путешествия в Тавриду в 1820 году. СПб., 1821; Путешествие по Тавриде в 1820 г. СПб., 1823; Отрывки из путешествия по Тавриде И.М. МуравьеваАпостола в 1820 году. «Вестник Европы», 1824, ч. 134, № 3; Описание ханского дворца в Бахчисарае. «Исто-
рический, статистический и географический журнал или современная история света» (М.), 1824, ч. 3, кн. 2; Несколько писем из путешествия по Тавриде в 1820 году. В кн.: Собрание новых русских сочинений и переводов в прозе, вышедших в свет с 1823 по 1825 год, ч. 2. СПб., 1826. Літ.: Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства князя Н.Г. Репнина (очерки, материалы и переписка): по архивным данным. Полтава, 1905; Муравьев-Апостол М.И. Воспоминания и письма. Пг., 1922; Медведська Л.О. Сергій Іванович Муравйов-Апостол. К., 1961; Кузьменко А.Ю. Іван Матвійович Муравйов-Апостол. К., 1964; Эйдельман Н. К биографии С.И. Муравьева-Апостола. В кн.: Исторические записки, т. 96. М., 1975; Каплун В. «Жить Горацием или умереть Катонном»: российская традиция гражданского республиканизма (конец XVIII — первая треть XIX века). «Неприкосновенный запас», 2007, № 5. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Муравйов-Апостол Михайло Артемович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
