МУЗЕЙ АВІАЦІЇ, Державний музей авіації є найбільшим музеєм тех. профілю в Україні. Створений згідно з розпорядженням КМ України від 7 березня 2001 № 74р з метою збереження та популяризації досягнень вітчизн. авіац. науки і техніки. Підпорядкований Мін-ву освіти і науки України. Урочисте відкриття відбулося 30 вересня 2003, на честь 100-річчя світ. авіації. Осн. напрямами діяльності є збереження видатних зразків авіац. техніки, авіац. традицій, популяризація досягнень багатьох поколінь вітчизн. авіаторів. Водночас музей виконує функції навч. бази Нац. авіац. ун-ту, де проходять практичну підготовку майбутні авіац. інженери. В експозиції представлені осн. типи літаків та гелікоптерів, що були на озброєнні Військовоповітряних сил СРСР та України, експлуатувалися в цивільному повітряному флоті в повоєнні роки. Авіац. техніка систематизована шляхом створення спец. колекцій, серед яких — кілька унікальних, що не мають аналогів. Так, єдиними у світі є збірка всіх модифікацій стратегічного бомбардувальника Ту-22М — найпотужнішого бойового літака Військово-повітряних сил України (з його осн. озброєнням — ядерними крилатими ракетами Х-22), колекція безпілотних літаків-розвідників та збірка «Морська авіація». Найчисельнішими є колекції літаків фронтової авіації. Вони включають практично всі типи
бойових машин: надзвукові винищувачі й винищувачі-бомбардувальники «МіГ» та «Су» різних моделей, штурмовики Су-25, бомбардувальники Су-24 і Як-28. Серед «військових» експонатів — найшвидший бойовий літак світу: розвідник-бомбардувальник МіГ-25РБ, здатний літати втричі швидше від звуку. В експозиції музею можна простежити всю історію розвитку гелікоптерів — від перших серійних зразків і до найбільших у світі Мі-6 та Мі-26. Останній здатний підняти 20-тонний вантаж і дотепер утримує титул найпотужнішого гелікоптера світу. Окремою збіркою виділені броньовані штурмові гвинтокрили Мі-24, озброєні кулеметами, бомбами та ракетами. Цивільну авіацію репрезентують пасажирські літаки вітчизн. Авіац. науково-тех. комплексу «Антонов», рад. конструкторів С.Ільюшина, А.Туполєва та О.Яковлєва. Найстаріший Ту-104 є «двічі першим» — не лише першим реактивним пасажирським літаком у світі, а й першим серійним зразком. Його збудовано на Харків. авіац. з-ді. Широкофюзеляжний аеробус Іл-86, дальньомагістральний лайнер Іл-62, середньомагістральний Ту-154, регіональні Ту-134, Ан-24 та Як-40 представляють увесь спектр пасажирських літаків. А могутній «повітряний ваговоз» Іл-76 репрезентує транспортну авіацію. Істор. збірку складають перший укр. серійний аероплан Анатра «Анасаль», створений 1917, винищувач «Як» з фільму «В бой идут одни “старики”» (режисер Л.Биков, 1974) та перший укр. повоєн. літак — знаменитий «кукурузник» Ан-2. Експозиція музею поповнюється і на поч. 2009 налічувала понад 70 літаків, гелікоптерів, безпілотних апаратів та крилатих ракет, збірки авіац. озброєнь, аеродромного обладнання, двигунів тощо, згрупованих в 14 колекцій і розміщених на площі понад 15 га. Формується також окрема збірка бойової техніки військ Протиповітряної оборони. Музей підтримує широкі міжнар. зв’язки — його офіц. партнерами є Музей польс. авіації в Кракові, найбільший у світі
Смітсоніанівський аерокосміч. музей у Вашингтоні (США), Норвез. музей авіації та ін. Тут проводяться міжнар. наук. конференції, семінари, проходять різноманітні акції: польоти повітряних куль та приватних літаків, виступи моделістів, урочисті відзначення знаменних дат історії авіації. Музей знаходиться в Києві по вул. Медова, 1. Літ.: Винищувач, на якому летів «Маестро». «Урядовий кур’єр», 2003, 10 квітня; Державний музей авіації. «Музеї», 2003, листопад; Романенко В. Державний музей авіації. «Камуфляж», 2003, № 11; Пацера Н. День хозяев неба. «Киевские ведомости», 2004, 31 августа; Hydzik J. Collecting Backfires in Kyiv. «FlyPast Magazine», 2005, February; Мазур Г. Державному музею авіації виповнилося два роки. «Крила України», 2005, № 41 (307), 3—8 жовтня; Державний музей авіації України. В кн.: Україна туристична. К., 2007. В.Д. Романенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЙ АВІАЦІЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
