МОЛОДОВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра палеоліту пізнього, виділена на матеріалах пізньопалеолітичних шарів стоянок Молодове І, Молодове V, Кормань IV. Датується часом 28—11 тис. років тому. Основа госп-ва носіїв к-ри — мисливство на пн. оленя і збиральництво. Виявлено рештки будівель із кісток мамонта та пн. оленя. Крем’яна індустрія характеризується призматичною технікою розщеплення. Серед знарядь праці — різці, скребки, вістря, проколки, пластинки з притупленим краєм, граветські вістря (див. Гравет) тощо. Різноманітну й виразну колекцію складають вироби з кістки та рогу: шила, мотики, молотки, гарпун, випрямлячі. Деякі з них орнаментовані. Унікальною є знахідка
ноярськ; нині обидва міста в РФ; 1916—29); згодом — на Пн. Кавказ (Нальчик; нині столиця Республіки Кабардино-Балкарія, РФ; 1929—32); жив у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург; 1932 —41). Навч. в мистецькій середній школі (Ленінград, 1932—35, викл. — А.Фалендорф), Академії мист-в (Ленінград, 1936—41, викл. — М.Манізер); 1941 виїхав на Зх. (Австрія, Німеччина, Нідерланди, Канада). Вдосконалювався в приватній скульптурній майстерні В.Фрасса у Відні (1941 —42), Берлінській академії мистецтв (1942—45, викладачі — Ф.Клімш, В.Шайбе, А.Брекер). Завершив навчання в Академії мист-в у м. Гаага (Нідерланди; 1945—48, викл. — Б.Гунд). Упродовж тривалого періоду навчання (1932—48) паралельно працював творчо, виконуючи самостійні
роботи, напр., скульптурні портрети Р.Вагнера, П.Чайковського, О.Бородіна, Т.Пачева (1937—40), або допомагаючи своїм учителям у праці над їхніми творами, напр., М.Манізеру під час його роботи над пам’ятником Т.Шевченкові для Києва (1938—39). Талант і оригінальна творча манера М. вповні розкрилися після його переїзду в Канаду й оселення в столиці провінції Манітоба м. Вінніпег (1949). Осн. мистецький стиль М. — класицизм, іноді з незначними ознаками й елементами бароко. Це виявилось у низці станкових портретів визначних людей Канади, США, Італії, а також відомих представників зх. укр. діаспори. Від поч. 1960-х рр. М. почав працювати в галузі монументальної скульптури, здобувши світ. славу як автор кількох пам’ятників Т.Шевченкові в зарубіжних країнах: США, Аргентині, Бразилії, Росії, Італії. Широко відомі його пам’ятники укр. та західноєвроп. політ., культ., військ., реліг. діячам — У.-Л.Черчіллю (1966), папам Іоанну ХХIII, Павлу VI (обидва 1967) й Іоанну Павлу ІІ (1979, 1983, 1984), Дж. Кеннеді (1969), митрополиту Іларіону (Огієнкові; 1968), єпископові Ісидору (Борецькому; 1988), акад. А.Сахарову, вел. кн. київ. Володимиру Святославичу в Лондоні (Велика Британія; 1988), йому ж у Торонто, Вінніпезі й Саскатуні (Канада; 1988), митрополитові А.Шептицькому у Філадельфії (США; 1992). У Вінніпезі в парку «Ассінібойн» відкрито 1992 «Сад скульптур Лео Мола», де в спец. «скляному павільйоні», а також під відкритим небом експонуються понад 100 скульптур митця. У Канаді і за її межами М. відомий також як майстер вітражів і мозаїки для правосл., катол. і протестантських храмів — понад 80 композицій для 30 храмів. 1991, вперше після 50 років еміграції, М. відвідав Україну і відтоді майже щороку бував на Батьківщині. Він був удостоєний 3 почесних докторатів зх. ун-тів і понад 20 нагород України й зарубіжних країн. П. і похований у м.Вінніпег (провінція Манітоба, Канада). Літ.: Duval P. Leo Mol. Winnipeg, 1982; Його ж. Leo Mol Sculpture Garden. Winnipeg, 1993; Степовик Д. Скульптор Лео Мол: Життя і твор-
41 МОЛОДОЖАНИН
Молодове V. Зображення людини на випрямлювачі з рогу оленя. Пізній палеоліт.
Л.Г. Молодожанин.
Молодожанин Л. Пропам’ятна медаль Т. Шевченка. 1961.
