КОБИЛИЦЯ Лук’ян (1812—24. 10.1851) — громад. та політ. діяч, кер. сел. руху на Буковині в 40-х рр. 19 ст. Н. в с. Путила-Сторонець (нині смт Путила) в сім’ї селянина-кріпака. 1839 обраний селянами уповноваженим громади, протягом кількох років організовував подання скарг до окружної й галицької крайової адміністрацій та у вищі органи влади у Відні на утиски дідичів. У відповідь на заборону селянам користуватися лісами, визнаними власністю дідичів, 1843—44 очолив активний виступ 22 сільс. громад Русько-Довгопільської дільниці, які оголосили ліси та пасовища своєю власністю, усунули панську адміністрацію (див. Домінії) й припинили виконання панщини та ін. повинностей, самочинно переобрали сільс. старшину, вимагали переведення до категорії державних селян, дома-
галися заснування шкіл. Виступ було припинено за допомогою урядових військ, а К. був заарештований та ув’язнений. Під час революції 1848—49 в Австрійс. імперії (див. Революції 1848—1849 в Європі) 1848 селяни обрали К. депутатом Віденського рейхстагу, де він відстоював інтереси своїх виборців, передавав у вищі інстанції їхні скарги на утиски з боку дідичів і вимоги вернути відібрані ними ліси та пасовища, голосував за скасування сел. повинностей без виплати викупу дідичам. У відповідь на обмежену селянську реформу 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті в листоп. 1848 очолив повстання гірських сіл Вижницької і Сторожинецької дільниць, які оволоділи спірними лісами й полонинами та оголосили їх своєю власністю, відмовилися платити за користування ними й коритися місц. органам влади, взяли під контроль озброєних загонів гірські дороги. Охоплені повстанням сільс. громади в петиціях до австрійс. парламенту (рейхстагу) домагалися залишення Буковини в складі Галичини всупереч вимогам румун. верхівки виділити її в окрему автономну адм. одиницю в складі Австрійс. монархії. Повстання тривало до літа 1849 й припинилося внаслідок застосування до повстанців військ. сили, ув’язнення 10 сел. керівників, конфіскації майна. В квіт. 1850 К. був заарештований і висланий до м. Гура-Гумора (нині м. Гура-Хуморулуй, Румунія), де він помер унаслідок тяжкої хвороби, спричиненої катуваннями у в’язниці. Постать мужнього сел. ватажка оспівана в нар. піснях. Ю.Федькович присвятив йому поему «Лук’ян Кобилиця». Літ.: Франко І. Лук’ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині ХIХ в. «ЗНТШ», 1902, т. 49; Шевченко Ф.П. Лук’ян Кобилиця: З історії антифеодальної боротьби селянства Буковини в першій половині ХIХ в. К., 1958; Історія Української РСР, т. 3. К., 1978; Нариси з історії Північної Буковини. К., 1980; Франко І. Зібрання творів, т. 47. К., 1986; Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХIХ — початку ХХ ст. Чернівці, 1999. Ф.І. Стеблій.
Пам’ятник О. Кобилянській у м. Чернівці. Скульптори А. Скиба, М. Мірошниченко, архітектор О. Таратута. 1980.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОБИЛИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
