КНИШ Зиновій Михайлович (псевд. — Богдан Михайлюк; 16.06.1906—14.11.1999) — політ. діяч, журналіст, історик. Н. в м. Коломия в родині вчителів. Здобув освіту в початковій нар. школі ім. Т.Шевченка і укр. г-зії у Коломиї. Успішно завершив студії у Львів. ун-ті, отримавши 1929 ст. магістра, 1930 — д-ра права і політ. наук. З юнацьких років брав активну участь в укр. сусп. житті. Від 1924 — чл. Окружної команди Української військової організації в Коломиї, згодом — чл. Бойової референтури (псевдоніми — Ренс, Голіят, Ю.Мохнацький). 12 берез. 1929 був заарештований польс. поліцією і три місяці перебував у в’язниці. Навесні 1930 призначений бойовим референтом Крайової команди УВО, брав участь 24—25 лют. 1930 в роботі першої конф. Організації українських націоналістів на західноукр. землях, де була створена Крайова екзекутива ОУН. У черв. 1930 в Празі (Чехо-
словаччина) — у роботі конф. Проводу українських націоналістів (ПУН) із представниками Крайової екзекутиви ОУН і Крайової команди УВО, на якій обговорювалося розмежування завдань ОУН і УВО. У листоп. 1931 був заарештований вдруге і засуджений до 8-ми років тюрми за приналежність до УВО. У черв. 1936 звільнений по амністії. Працював секретарем дирекції «Центросоюзу» у Львові. У лип. 1939 знову заарештований; вийшов на свободу після окупації Польщі у верес. 1939. Після розколу ОУН став на бік А.Мельника. Від 1940 — член проводу і секретаріату ПУН (Краків), брав безпосередню участь в організації «похідних груп» ОУН. 1940—41 — нач. канцелярії Українського центрального комітету (УЦК). 1941—42 — секретар дирекції «Народної торгівлі» (Львів), посадник повітів у Калуші (1942), Золочеві (1943—44). Від трав. 1944 мешкав в Австрії, від 1946 — у Франції. Був провідником ОУН у Зх. Європі, секретарем світського відділу греко-катол. місії для українців Зх. Європи і створеної при ній сусп. служби. Від 1949 — у Канаді. Обіймав посади 1-го заст. голови ПУН і ген. судді ОУН. Автор 50 великих праць і низки статей та брошур на істор. тематику. Гол. тема досліджень: історія УВО і ОУН. П. у м. Торонто (Канада). Тв.: Сьогодні й завтра. Думки націоналіста. Вінніпег, 1950; Історія української політичної думки кінця XVIII століття. Париж—Вінніпег, 1952; Дрижить підземний гук. Спогади з 1930 і 1931 років у Галичині. Вінніпег, 1953; На порозі невідомого. Спогади. Париж, 1955; За чужу справу. Торонто, 1961; Так перо пише... Вибрані статті. Торонто, 1965; Власним руслом. Українська військова організація від осені 1922 до літа 1924 року. Торонто, 1966; На повні вітрила. Українська військова організація в 1924—1926 роках. Торонто, 1970; При джерелах українського організованого націоналізму. Торонто, 1970; ЗУНРО: Західно-Українська національно-революційна організація: Історично-політичний аналіз. Торонто, 1974; Розбрат. Спогади й матеріали до розколу ОУН у 1940—1941 роках. Торонто, б/р; Б’є дванадцята. Спогади й матеріали до діяння ОУН напередодні німецько-московської війни 1941 р. Торонто, б/в; Далекий приціл: Українська військова організація в 1927—1929 роках. Торонто, 1967; ЗУНРО. Захід-
но-українська національно-революційна організація: Історично-політичний нарис. Торонто, 1974; У сутінках зради. Торонто, 1975; На життя і смерть... Сторінки з історії Української військової організації. Торонто, 1980; Смерть Станіслава Собінського. На тлі шкільного народовбивства в Західній Україні. Торонто, 1982; З таємних документів польської окупації Західної України: Збірник документів. Торонто, 1983; Варшавський процес ОУН на підложжі польсько-українських відносин тієї доби, т. 1—2. Торонто, 1986; ОУН: минуле й сучасне. К., 1993. Літ.: Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986; Коломия й Коломийщина: Збірник споминів і статей про недавнє минуле. Філадельфія, 1988; Михальчук В. Зиновій Книш. Спроба змалювання громадської сильветки. До 85-літнього ювілею. «Самостійна Україна», 1991, № 3; Мудрик-Мечник С. Ненавистю і видумками історії не зфальшувати. «Визвольний шлях», 1993, № 4; Яремчук Д. Зиновій Книш — літописець. «Українське слово», 1996, 8 серп.; Дорожинський П. У 90-ліття Зиновія Книша. «Самостійна Україна», 1996, ч. 3; У 90-ліття Зиновія Книша. Вінніпег, 1996; Наші втрати. Зиновій Книш. «Самостійна Україна» (Київ), 2000, квіт.—черв., ч. 2/476; Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, вип. 2, ч. 3. К., 2006. О.О. Ковальчук, Ю.А. Черченко.
у Дерманській друкарні, відстоював антиунійну позицію (див. Берестейська церковна унія 1596). Згодом відійшов від активної сусп. діяльності, 1611 заснував монастир Манявський скит (відомий як «иноческая академия»), де прийняв схиму з ім’ям Йов. Мету життя бачив у духовному вдосконаленні людини через молитву й піст. З тв. К. відомі «Извещение краткое о латинских прелестях» (бл. 1593—96) та рецензія з осудом тв. Кирила (Ставровецького) «Зерцало богословії» (1619). П. у Манявському скиті.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КНИШ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
