КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — адм.-тер. утворення (14 ст. —
М. Чертков — київський, подільський і волинський генералгубернатор.
М. Клейгельс — київський, волинський і подільський генералгубернатор.
248 КИЇВСЬКЕ
Ф. Трепов — київський, подільський і волинський генералгубернатор.
Герб Київського намісництва.
Правління Київського літературноартистичного товариства. Фото 1897.
1471) з центром у Києві на чолі з князями різних династій. До К.к. входили Київська земля, Сх. Волинь, Переяславщина. Припускають, що першими ствердилися на київ. столі після «безкняжого» періоду в історії Київської землі (припадає на 2-гу пол. 13 ст.) князі путивльського походження, що, зрештою, привело до включення Путивля до складу Київ. землі, яке добре простежується за документами 14—15 ст. Гіпотетичною є приналежність до цієї династії кн. Федора Київського (згадується в літописах під 1331), як і той факт, що саме він був зміщений вел. кн. литов. Ольгердом, який у 60-х рр. 14 ст. посадив у Києві свого сина Володимира Ольгердовича. Останній порядкував у Києві до 1394, користуючись широкими прерогативами (зокрема правом монетної регалії) й активно втручаючись у питання заміщення загальнорус. митрополичої каф-ри. Усунення Володимира Ольгердовича вел. кн. литов. Вітовтом призвело, зрештою, до утвердження в Києві князів Гольшанських (їхній статус подеколи наближався до статусу великокнязівських намісників), під чиїм контролем Київщина перебувала до 30-х рр. 15 ст. Кульмінаційним етапом в історії К.к. стала 2-га третина 15 ст., коли до Києва вернулися нащадки Володимира Ольгердовича — Олелько Володимирович (1440—54) і Семен Олелькович (1455—70). У цей період у К.к. зберігалися значні елементи автономії, а за часів Семена Олельковича Київ пережив і добу культ. піднесення (створення нових редакцій Патерика Києво-Печерського, відбудова Успенського собору Печерського монастиря (див. Києво-Пе-
черська лавра) тощо. Кордони К.к. тих часів фіксуються т. зв. обводом Свиридова (див. Свиридов). Політика поступового обмеження автономії К.к., що її ознаки можна вгледіти вже в діях Вітовта, призвела, зрештою, до ліквідації князівського правління на Київщині та перетворення її на воєводство (1471; див. Київське воєводство). Літ.: Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. К., 1891; Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т. 1. Одесса, 1912; Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середини XVI ст. К., 1996. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
