КИЄВО-БЕЛЗЬКИЙ ШЛЯХ — назва давньої суходільної магістралі, що в 12—14 ст. сполучала стольний Київ з центром удільного Белзького князівства (нині м. Белз). Один із його маршрутів починався з Києва й ішов Білгородським гостинцем на Білгород, Ярополч (нині с. Яроповичі), Котельницю (нині с. Стара Котельня; обидва Андрушівського р-ну Житомир. обл.), Колодяжин (Колодяжне), Полоний (нині м. Полонне), Городище (нині село Шепетівського р-ну Хмельницької обл.), на Ізяслав, а звідти однією гілкою — через Шумськ, Крем’янець (Кременець), Пліснеськ, Олесько; другою — через Острог, Данилів, Дубен (Дубно), Перемиль — досягав Белза. Від Белза далі на зх. вів шлях, що пролягав через перехід на Розточчя — городище Ворота (поблизу сучасного с. Вороблячин Яворівського р-ну Львів. обл.) — до Ярослава, Ряшева (нині м. Жешув — обидва міста в Польщі), а далі до Кракова, Праги (Чехія) і Реґенсбурґа (Баварія). Літ.: Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. К., 1984; Львів, 1999; Пришляк В. Середньовічні шляхи галицько-волинських земель в епоху Романовичів. В кн.: Галичина та Волинь у добу середньовіччя: До 800річчя з дня народження Данила Галицького. Львів, 2001. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЄВО-БЕЛЗЬКИЙ ШЛЯХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
