КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович (справжнє прізв. — Квітка; псевд. — Грицько Основ’яненко; 29(18).11. 1778— 20(08).1843) — письменник, культ. та громад. діяч. Племінник І.Квітки. Основоположник худож. прози в новій укр. літ. Н. на х. Основа (нині в межах м. Харків). Походив з козац.-старшинського роду. Початкову освіту отримав удома, згодом навч. в школі при монастирі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в нар. ополченні (1806—07), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харків. професій-
ного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817— 28), совісним суддею, головою Харків. палати кримінального суду. Обирався чл. Т-ва наук при Харків. ун-ті, чл. Т-ва антикваріїв Півночі, був одним із засн. Харків. ін-ту шляхетних дівчат (1812), Благодійного т-ва (1812), Харків. публічної б-ки (1838). 1816—17 разом з Р.Гонорським та Є.Філомафітським видавав перший в Україні ж. «Украинский вестник», був ініціатором видання альманахів «Утренняя звезда» (1833), «Молодик» (1843), першої зб. укр. прислів’їв і приказок В.Смирницького «Малоросійські прислів’я і приказки. Зібрані В.М.С.» (1843). Наприкінці 1810 — на поч. 1820-х рр. в харків. («Украинский вестник», «Харьковские известия») та моск. («Вестник Европы») періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. У 1820-х рр. виступив із першими комедіями, 1835 написав укр. мовою соціально-побутову комедію «Сватання на Гончарівці», 1838 — п’єсу «Шельменкоденщик». Його перу належать також дві книги «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» (1834— 37), роман «Пан Халявський» (1839—40 — рос. мовою) та ін., низка істор. нарисів, переказів рос. мовою («Головатий» 1839; «Історія театру в Харкові», 1841; «Українці», 1841; «Переказ про Гаркушу», 1842; «Заснування Харкова», 1843 та ін.). Низка його україномовних оповідань і перекладених рос. мовою повістей вийшла в СанктПетербурзі, його п’єси ставилися за межами України. П. у м. Харків. Його тв. перекладалися польс. та болгар. мовами, 1854 в Парижі опубліковано франц. мовою «Сердешну Оксану». Тв.: Твори, т. 1—6. К., 1956—57; Твори, т. 1—8. К., 1968—70; Твори, т. 1—2. К., 1978; Зібрання творів, т. 1— 5. К., 1978—81; Пан Халявський. М., 1978; Проза. М., 1980; Повісті та оповідання. Драматичні твори. К., 1982. Літ.: Данилевский Г.П. Украинская старина. Х., 1866; Тарнавський В.Г. Квітка-Основ’яненко. Бібліографічна розвідка. 1778—1928. К., 1929; Вербицька Є.Г. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко. Х., 1957; Чалий Д.В. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко. К., 1962;
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
