ІЛЛІНЦІ — місто Вінницької області, райцентр. Розташов. на
ком). 1654 коронний обозний С.Чарнецький спалив м-ко. За умовами Андрусівського договору (перемир’я) 1667 опинилося під владою Польщі. 1671 в І. відбулася рада козаків з польс. гетьманами, на якій М.Ханенко та І.Сірко склали присягу вірності польс. королеві Міхалу-Корибуту Вишневецькому. 1672—99 м-ко було під контролем Османської імперії. Належало до зони відродження козацтва на Правобережній Україні. Мешканці І. брали участь у повстанні С.Палія 1702—04, у 18 ст. — у гайдамацькому русі. Від 2-ї пол. 18 ст. м-ко належало графам Платерам, які сприяли його екон. розвиткові (реквізоване після польського повстання 1863— 1864). У серед. і 2-й пол. 19 ст. тут відбувалося 6 щорічних ярмарків.
Іллінська церква в с. Суботів. Фото початку 21 ст.
448 ІЛЛЯ
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) в складі Правобережної України І. перейшли під владу Російської імперії. Належали до Липовецького пов. Київської губернії (з 1866 — волосний центр). У 20-х рр. 19 ст. в І. містилася штаб-квартира В’ятського полку, котрим командував П.Пестель, який жив тут 1823—25 з невеликими перервами. 1875 в І. побудовано цукровий з-д, діяли тут й ін. підпр-ва з переробки с.-г. продукції. 1897 в м-ку було 10 039 мешканців (із них 4993 — євреї). За часів української революції 1917—1921 І. належали до зони сел. повстанських рухів. 1919—20 тут велися бої військ. частин Директорії УНР з більшовиками. 1923—30 — у складі Бердичівської округи, від 1932 — Він. обл. Райцентр 1923—62 та від 1965. С-ще міськ. типу від 1925. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 окуповане гітлерівцями від 23 лип. 1941 до 13 берез. 1944. Під час окупації — місце масового винищення євреїв. У с-щі існував осередок руху Опору, на околицях діяли партизани. Від 1986 — місто. В І. народилися польс. поет і публіцист С.Гощинський та укр. письменник П.Загоруйко. Літ.: ІМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972; Сторінки історії Іллінеччини в працях істориків, археологів, краєзнавців: Збірник статей, нарисів, замальовок, нотаток на краєзнавчу тематику. Іллінці, 1995. Д.С. Вирський.
в Румунії) допоміг організувати школу і друкарню на зразок київських, виконав гравюри до Учительського Євангелія (1643). Серед кращих робіт київ. періоду — гравюри до Требника Петра Могили (1646) та 149 ілюстрацій до нездійсненого вид. Біблії
Ілля. Гравюра до Требника. Титул. Київ, 1646.
Ілля. «Ісус Навін вітає переможених царів». З циклу ілюстрацій до ненадрукованої Біблії. 1640-ві рр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЛЛІНЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
