ІЗЮМСЬКИЙ ПОЛК — козац. військ. й адм.-тер. одиниця в Слобідській Україні. 1685 І.п. виділився із Харківського полку за ініціативою харків. полковника Г.Донця. Межував з Харківським полком та Острогозьким полком, Вольностями Війська Запорозького низового та рос. землями. До І.п. відійшли 25 міст і містечок,
54 села, а саме: Ізюм, Ольховатка, Новий Перекоп, Балаклія, Андрієві Лози (нині смт Андріївка), Савинська (нині смт Савинці; усі Балаклійського р-ну), Зміїв, Бишкин (нині с. Черкаський Бишкин), Мохнач, Лиман (нині с-ще міськ. типу, всі Зміївського р-ну), Царевоборисів (нині с. Червоний Оскіл Ізюмського рну), Сеньків (нині с. Сенькове Куп’янського р-ну), Купецький (нині м. Куп’янськ), Кам’янка, Печеніги, Співаківка, Тор (нині м. Слов’янськ) та ін. Полковниками І.п. були: К.Донець-Захаржевський (1685—91), Ф.Шидловський (зять Г.Донця, 1703—06), М.Донець-Захаржевський (1707—19), Л.Шидловський (1730— 43), І.Квітка (1743—51), М.Милорадович (1751—61), Ф.Краснокутський (1762—65). Козаки І.п. брали участь в Азовсько-Дніпровських походах 1695— 1696, Північній війні 1700—1721, російсько-турецькій війні 1735— 1739, Семилітній війні 1756— 1763, а також у Булавінському повстанні 1707—1709. У 1732 на тер. І.п. було 17 сотень, 99 населених пунктів, де проживало 30 458 осіб. Указом імп. Катерини II 1765, який ліквідував слобідські козацькі полки, І.п. реорганізовано в регулярний гусарський полк рос. армії, а його тер. ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Літ.: Слюсарський А.Г. Слобідська Україна. Історичний нарис XVII— XVIII ст. Х., 1954; Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1990. В.В. Панашенко.
58) та Ізюмської оборонної лінії (1679—80) — татар. й ногайські орди втратили свій інтерес до Ізюмського шляху. Літ.: Эварницкий. Вольности запорожских казаков. СПб., 1898; Слюсарський А.Г. Слобідська Україна. Історичний нарис XVII—XVIII ст. Х., 1954. В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЗЮМСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
