ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ (до 1962 — Станіславська область) — адм.-тер. одиниця України. Утворена 4 груд. 1939. Розташов. на зх. України, в Прикарпатті та Укр. Карпатах. Межує на зх. та пн. з Львівською областю, на пн. сх. — з Тернопільською областю, на пд. сх. — з Чернівецькою областю, на пд. зх. — із Закарпатською областю, на пд. — держ. кордон з Румунією. Тер. — 13,9 тис. км2 (2,3 % від тер. України). За станом на 1 січ. 2004 чисельність нас. — 1397,8 тис. осіб, міськ. нас. — 42,2 %. Центр — м. Івано-Франківськ. В області — 14 р-нів, 15 міст, 24 с-ща міськ. типу, 476 сільс. рад, 765 сільс. населених пунктів. Нац. склад нас. — українці (97,5 %), росіяни (1,8 %, переважно в містах ІваноФранківськ, Коломия і Калуш), поляки й білоруси. Статус істор. населених місць мають міста: Івано-Франківськ, Болехів, Бурштин, Галич (разом із селами Крилос і Шевченкове), Городенка, Долина, Калуш, Коломия, Косів,
Надвірна, Рогатин, Снятин, Тисмениця, Тлумач та с-ща міськ. типу: Більшівці, Богородчани, Букачівці, Войнилів, Ворохта, Гвіздець, Делятин, Заболотів, Кути, Обертин, Отинія, Рожнятів і Солотвин. За характером рельєфу І.-Ф.о. поділяється на 3 частини. На пн. — Подільська височина (до 430 м), уздовж правобережжя Дністра простягається Передкарпатське низькогір’я. Майже половину тер. області займають Українські Карпати (на межі із Закарп. обл. найвища вершина України — г. Говерла, 2061 м). Осн. корисні копалини: нафта, природний газ, озокерит, сірка, кам’яна та калійна солі тощо. Клімат помірно континентальний, вологий, з прохолодним літом і м’якою зимою. Річки області (8286, переважно довжиною до 10 км кожна) належать до басейнів Дністра (довжина в межах області понад 200 км) і Прута (прит. Дунаю на пд. сх. області). Відносно ін. областей в І.-Ф.о. найбільші площі, зайняті лісами: на рівнині та передгір’ї — до 30 %, у горах — до 60 %. Тер. І.-Ф.о. заселена з періоду палеоліту пізнього, в серед. 2 тис. до н. е. тут жили племена комарівської к-ри (див. Тишнецько-комарівська культура). В 10— 11 ст. — у складі Київської Русі, з кін. 11 ст. входила до складу Звенигородського князівства. В серед. 12 ст. тут утворилося Галицьке князівство, а з 1199 ця тер. входила до Галицько-Волинського князівства та Галицько-Волин. д-ви. Від 40-х рр. 14 ст. — під владою Корони Польської. В складі Галицької землі більша ч. тер. І.-Ф.о. входила до Руського воєводства. Нас. краю брало участь у Мухи повстанні 1490—1492, в національній революції 1648—1676, тут відбулося Покутське повстання 1648. У 18 ст. в краї діяли загони опришків на чолі з О.Довбушем. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Станіславська округа входила до коронного краю Галичина і Володимирія (див. Королівство Галіції і Лодомерії); 1867 запроваджено повітовий поділ (див. Повіт). Після розпаду Австро-Угорщини
(1918) тер. І.-Ф.о. — у складі Західноукраїнської Народної Республіки, в черв. 1919 була окупована Польщею. Під час походу Червоної армії (див. Радянська армія) на Польщу (див. Польськорадянська війна 1920) 15 лип. 1920 було проголошено Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку (існувала до 21 верес. 1920). За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 тер. І.-Ф.о. відійшла до Польщі, в складі якої існувало Станіславське воєводство. У верес. 1939 возз’єднано з ін. укр. землями в складі УРСР. На 1941 в області налічувалося 36 р-нів. Кількість р-нів не раз змінювалася (1946 — 36, 1960 — 26, 1963 — 6, 1966 — 12, від 1969 — 14). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 окупована гітлерівцями від лип. 1941 до 4 жовт. 1944, входила до складу Генеральної губернії. В роки окупації діяли військові формування Української повстанської армії, партизан. загони С.Ковпака (див. Карпатський рейд партизанського з’єднання С.Ковпака 1943). Після вигнання гітлерівців боротьба військ. загонів Організації українських націоналістів та УПА з військами НКВС—МВС та відділами НКГБ— МГБ СРСР на тер. області продовжувалася до поч. 1950-х рр. І.-Ф.о. належить до найменш урбанізованих областей України; крім Івано-Франківська, тільки м. Коломия має нас. більше 50 тис. осіб. Економіка області характеризується розвитком галузей пром-сті, що базуються на місц. мінеральних і лісових ресурсах. Осн. ч. пром. потенціалу області сконцентрована в ІваноФранківському та Калусько-Долинському пром. вузлах. Провідні галузі пром-сті — електроенергетична, нафтогазова, хім. В області діє Бурштинська ДРЕС (держ. районна електростанція) — найбільша в Зх. Україні. Розвинутий рекреаційний комплекс із культ.-туристичним центром у м. Яремча. В області народилися: Г.Височан, О.Довбуш, Настя Лісовська (див. Роксолана), письменники В.Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, П.Козланюк, Мирослав Ірчан, художник, поет, мистецтвознавець С.Гординський,
403 ІВАНО-ФРАНКІВ
404 ІВАНО-ФРАНКІВ
графік В.Касіян, С.Бандера, Президент УНР на еміграції М.Плав’юк, поет Д.Павличко, вченийбібліограф Б.Ясинський, оперна співачка М.Стеф’юк. Основні архіт. пам’ятки: парафіяльний костел (1672—1703), кафедральний Свято-Воскресенський собор (1753—63, обидва в Івано-Франківську), руїни замку 14—17 ст. та рештки СвятоУспенського собору (1157) (обид-
ва в Галичі), церква Різдва (18 ст., смт Ворохта), церква Благовіщення (1587, Коломия), Василівська каплиця (1500, с. Крилос Галицького р-ну), Манявський скит (заснований 1611, с. Манява Богородчанського р-ну), церква Різдва Пресвятої Богородиці (14—15 ст., Рогатин), ратуша (1861, Снятин), Свято-Пантелеймонівська церква (12—13 ст., с. Шевченкове Галицького р-ну);
музеї: Івано-Франківський краєзнавчий музей, Музей нар. мист-ва Гуцульщини і Покуття (1902, Коломия), Літ.-меморіальний музей І.Франка (1953, с. Криворівня Верховинського р-ну). Літ.: ІМіС УРСР. Івано-Франківська область. К., 1971; Пушик С.Г. Івано-Франківщина. К., 1984; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998; Фіголь М. Історія Галича. Львів—Галич, 2000. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
