ІАКОВ (світське ім’я; р. н. і р. с. невід.) — монах Печерського монастиря (див. Києво-Печерська лавра), можливо, автор кількох агіографічних (див. Агіографія) творів. Прийняв постриг у монастирі святих Бориса і Гліба (див. Борис і Гліб), що розташований на березі р. Альта. У Печерський монастир прийшов разом із своїм братом Павлом. У «Повісті временних літ» є оповідь про те, що ігумен Феодосій (див. Феодосій Печерський) намагався передати ігуменство Іакову (цілком вірогідно, що це був І.), але проти цього виступила монастирська братія. За припущенням дослідників 19 ст., Іаков був автором: «Повісті та похвали князю Володимиру», «Житія Володимира», «Казання про Бориса та Гліба», «Послання некоего отца к духовному сыну». Пізніше причетність Іакова до написання «Казання...» та «Послання...» була остаточно заперечена. Ототожнення І.— монаха Печерського монастиря та Іакова — автора «Повісті...» та «Житія...» піддається сумнівам. Літ.: Макарий. Еще об Иакове мнихе. «Известия по русскому языку и словесности императорской академии наук в СПб», 1853, т. 2; Соболевский А.И. «Память и похвала» св. Владимиру и «Сказание» о свсв. Борисе и Глебе (по поводу статьи г. Левитского). «Христианское чтение», 1890, ч. 1; Никольский Н. Ближайшие задачи изучения древнерусской книжности. «Памятники древней письменности и искусства» (СПб.), 1902, № 147; Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру. «Известия Отделения русского языка и словесности Российской академии наук. 1924 г.», 1925, т. 29; Творогов О.В. Иаков. В кн.: Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 1: ХI — первая половина XIV в. Л., 1987. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІАКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
