«ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» 1876—1879 — таємна орг-ція народників. Виникла восени 1876 у Санкт-Петербурзі під назвою «Північна революційно-народницька група» або «Північне товариство народників». Назва «З. і в.» закріпилася за нею 1878 після виходу у світ однойменної підпільної газети. До орг-ції входило кілька десятків народників, зокрема М.Натансон, О.Натансон-Шлейснер, О.Михайлов, Г.Плеханов, О.Квятковський, Д.Лизогуб, В.Осинський, С.Кравчинський, А.Желябов, С.Перовська, М.Фроленко, В.Фігнер та ін. Землевольці не тільки підтримували зв’язки з народниками, які діяли в Україні, але й активно працювали в Києві, Одесі, Харкові та ін. містах. Узимку 1876—77 було розроблено програму «З. і в.», яка 1878 зазнала деяких змін та доповнень. Вважаючи сільс. общину осередком соціалізму (див. Соціалізм), а селянина — природженим революціонером, члени орг-ції ставили за мету щляхом масового сел. повстання повалити самодержавство, спрямувати д-ву на шлях некапіталіст. соціально-екон. розвитку, передати землю селянству. Розв’язання нац. питання вбачалося «у поділі Російської імперії на частини відповідно до місцевих бажань». Для реалізації цих планів «З. і в.» розгорнула активну агітаційну роботу серед селян, інтелігенції та робітників. Одночасно планувалося прове-
дення повстань, демонстрацій, страйків. Одначе народникам не вдалося підняти сел. повстання в Чигиринському пов. Київ. губ.: Чигиринську змову 1877 було розкрито царськими властями. Також агітаційно-пропагандистський рух народників — «ходіння в народ» — зазнав невдачі, оскільки селяни вороже ставилися до революційно налаштованої інтелігенції та не розуміли її ідей. Невдовзі частина землевольців стала на шлях індивідуального тероризму, початок якому поклав замах 5 лют. (24 січ.) 1878 В.Засулич на петерб. губернатора Ф.Трепова. 16(04) серпня 1878 С.Кравчинський убив шефа жандармів М.Мезенцова, 21(09) лют. 1879 Г.Гольденберг — харків. ген.-губернатора кн. Д.Кропоткіна. Кілька терактів, у т. ч. проти імп. Олександра ІІ, були невдалими. «З. і в.» розкололася на прихильників політ. боротьби проти існуючого ладу та на прихильників тероризму (група «Свобода або смерть»). На Липецькому (27—29(15—17) черв.) і Воронезькому (30 черв.—3 лип. (18— 21 черв). 1879) з’їздах «З. і в.» остаточно розпалася на самостійні орг-ції — «Народну волю» та «Чорний переділ». В Україні аж до вбивства народовольцями імп. Олександра II (13(01) берез. 1881) продовжували існувати орг-ції, які називали себе таємним братством «Земля і воля». Літ.: Архив «Земли и воли» и «Народной воли». М., 1932; Ткаченко П.С. Революционная народническая организация «Земля и воля» (1876— 1879 гг.). М., 1961; Будницкий О.В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина XIX — начало ХХ века). М., 2000; Політичний терор і тероризм в Україні. XIX— ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002. В.М. Волковинський.
женка (нині Національна кіностудія імені О.Довженка), 1964— 69 — кер. її сценарної майстерні. Друкуватися почав 1945. Тв.: повісті «Рідна сторона» (1956), «Кам’яний Брід» (1957), «Гнівний Стратіон» (1960), «Підполковник Шиманський» (1966), «Лебедина зграя» (1971), «Зелені Млини» (1976), п’єса «Президент» (1958) та ін. За сценаріями З. поставлено худож. кіноф-ми: «Люди моєї долини» (1958), «Новели Красного дому» (1964), «Дочка Стратіона» (1965). За мотивами роману «Лебедина зграя» на Київ. кіностудії ім. О.Довженка знято худож. кіноф-м «Вавилон-ХХ». Тв. З. перекладено болг., нім., польс., рос., румун., угор., чеською та ін. мовами. П. у м. Київ. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1978, посмертно). Літ.: Зарудний М. Володар чарівного коня. В кн.: Земляк В. Чарівний кінь. К., 1978; Загребельный П. Щедрость таланта. В кн.: Земляк В. Лебединая стая. Зеленые Млины. М., 1981; Володар чарівного коня: Спогади, статті, вірші про Василя Земляка. В кн.: Земляк В. Заповіт любові. К., 1983; Жулинський М. Я поведу вас у вічність. В кн.: Земляк В. Твори, т. 1. К., 1983. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» 1876—1879» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
