ЗАНЬКОВЕЦЬКА (справжнє прізв. — Адасовська) Марія Ко-
Корифеї українського театру. Сидять: М. Кропивницький, М. Заньковецька. Стоїть: М. Садовський. Фото 1880-х рр.
стянтинівна (04.08(23.07).1854— 04.10.1934) — актриса і театральна діячка. Нар. арт. УСРР (1922). Н. в с. Заньки (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.) в небагатій дворянській родині, предки якої походили від козац. старшини 17—18 ст. Дід — К.Адасовський — був героєм воєн з Наполеоном I, а батько — суддею. Навч. в приватному уч-щі в Ніжині та в приватному пансіоні О.Осовської в Чернігові. Пізніше брала уроки співу в Петерб. консерваторії в проф. Я.Гржималі — брата відомого проф. Моск. консерваторії І.Гржималі. Мала красиве мецо-сопрано. Брала участь в аматорських спектаклях і концертах у містах Чернігів, Ніжин, після одруження (1875) виступала в містах Бендери (нині місто в Молдові), Свеаборг (колиш. фортеця, нині в межах м. Гельсінкі, Фінляндія), де проходив військ. службу її чоловік О.Хлистов. Проживаючи в рос. фортеці у Фінляндії, зблизилась із народовольцями (1880—81; див. «Народна воля»). Дебютувала 27 жовт. 1882 на сцені першого укр. професійного театру під орудою М.Л.Кропивницького в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград) у ролі Наталки («Наталка-Полтавка» І.Котляревського). Працювала в укр. театральних колективах під кер-вом М.Кропивницького (1882—83, 1885—88, 1899—1900), М.Старицького (1883—85), П.Сак-
саганського та І.Карпенка-Карого (1900—03), в трупах Ф.Волика (1903—04), О.Суслова (1903), у Рус. нар. театрі у Львові (1905— 06), у театрі М.Садовського в Києві (1907—09). У складі укр. труп гастролювала в Єлизаветграді, Полтаві, Києві, Чернігові, Харкові, Ростові-на-Дону (нині місто в РФ), Житомирі, Одесі, СанктПетербурзі, Москві. Створила блискучу галерею непересічних образів, розкрила духовне багатство жінки з народу, її життєстверджуючий оптимізм, гумор, потяг до світла і щастя. Сценічний талант приніс З. славу й визнання. Її творчість справила великий вплив на розвиток укр. драматургії і створення нац. театру. Разом із М.Садовським 1907 організувала перший стаціонарний театр у Києві, керувала (1909—15) аматорськими гуртками в містах Ніжин та Кролевець, входила до складу Т-ва укр. акторів під орудою І.Мар’яненка (1915—17), упродовж 1918—22 у Києві працювала в Держ. нар. театрі, керованому П.Саксаганським та у філіалі Етногр. театру ім. М.Заньковецької (1922). Знімалася в кінофільмах («Наталка Полтавка», «Остап Бандура», «Наймичка»). Востаннє вийшла на сцену 15 груд. 1922. Найкращими її ролями були: Наталка («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Галя, Ярина («Назар Стодоля», «Невольник» Т.Шевченка), Олена, Оксана, Зінька («Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дві сім’ї» М.Л.Кропивницького), Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І.Карпенка-Карого), Катря («Не судилося» М.Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), а з комедійного репертуару — Цвіркунка («Чорноморці» М.Старицького) та ін. П. в м. Київ. Похована на Байковому цвинтарі. Ім’ям З. названо Укр. драм. театр у Львові, вулиці в Ніжині та Києві. 1960 створено меморіальний музей-квартиру З. в Києві, 1964 — у с. Заньки. Літ.: Богомолець-Лазурська Н.М. Життя Марії Заньковецької. К., 1961; Пільгук І.І. Марія Заньковецька. К., 1978; Дурилин С.М. Мария Заньковецкая: Жизнь и творчество. К., 1982; Корифеї українського театру: Матері-
али про діяльність театру корифеїв. К., 1983; Мандрика В., Кирилюк В. Марія Заньковецька — перша народна артистка України. Ніжин, 2004. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАНЬКОВЕЦЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
