ЗАКУПИ (від рус. «купа» — борг) — категорія залежних людей в укр. соціумі в часи Київської Русі і до 16 ст. включно. Вперше згадані в Уставі Володимира Мономаха. З., або «наимитами» (від «наим» — лихва) — вважалися ті, хто зобов’язувався службою господареві вернути взяте в нього в борг (див. Закладництво). За своїм соціальним статусом у Київ. Русі З. не були повними холопами. Вони, зокрема, мали право «явлено» йти від господаря на пошуки грошей,
228 ЗАЛЄСЬКИЙ
ставати послухами «в мале тяжи» (у незначних суд. процесах). Господар був відповідальним за безпричинне покарання закупа; якщо господар продавав закупа як раба, то закуп, за рішенням суду, ставав вільним. Проте втеча від господаря або крадіжка чужого майна робили закупа «обельним» (повним) холопом. З. несли відповідальність за доручене їм майно господаря. В 14—16 ст. статус З. зазнав певних змін. У 16 ст. існував інститут «випусту» З.: якщо закуп відпрацював у пана борг, він мав право піти від нього. Літ.: Ясинский М.Н. Закупы Русской Правды и памятников западнорусского права. В кн.: Сборник статей по истории права, посвященных М.Ф. Владимирскому-Буданову. К., 1904; Греков Б.Д. Киевская Русь. М.— Л., 1953; Смирнов И.И. Очерки социально-экономических отношений Руси XII—XIII веков. М.—Л., 1963. Т.Л. Вілкул.
вати зброю для повстанців. У виданому в Парижі (Франція) альбомі офортів «Життя киргизьких степів» (1865) подав декілька малюнків Т.Шевченка. В статті «Польські вигнанці в Оренбурзі» («Rocznik towarzystwa historycznoliterackiego w Paryуu», 1868) присвятив низку зворушливих сторінок укр. поетові. Збереглося 16 листів Т.Шевченка до З. та 11 — З. до Т.Шевченка. П. у м. Ментона (Франція). Тв.: Zniesienie poddanstwa na Litwie. «Rocznik towarzystwa historyczno-literackiego w Paryуu», 1868; Stosunki polskie z Turcy za Stanislawa Augusta. Там само. 1869; тywot ks. Ad. Jerz. Czartoryskiego. PoznaЅ, 1881; Ks. Adama Czartoryskiego ministerstwo spraw zagranicznych w Rosyi. Odczyt. «Przegld polski», Krakоw, 1878, t. 3. Літ.: Паламарчук Г.П. Матеріали до біографії Шевченка за листуванням Броніслава Залєського. В кн.: Питання шевченкознавства, вип. 1. К., 1958; Дьяков В.А. Деятели русского и польского освободительного движения в царской армии 1856—1865 годов: Биобиблиографический словарь. М., 1967; Полотай А. Новознайдені автографи листів Т.Г. Шевченка до Броніслава Залєського. «Радянське літературознавство», 1971, № 6; Вєдіна В.П. Залєський Броніслав. В кн.: Шевченківський словник, т. 1. К., 1976. П.В. Голобуцький.
поч. 40-х рр. 19 ст. З. — службовець Галицького губернаторства. 1845—48 — радник імператорського двору у Відні, у лип. 1848— січ. 1849 — губернатор Галичини. П. у м. Відень. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Літ.: Юзвенко В.А. Вацлав Залєський. «Народна творчість та етнографія», 1957, № 4; Кирчів Р.Ф. Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської Трійці». К., 1990. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАКУПИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
