ЕРНСТ Микола Львович (1889— 1956) — учений-кримознавець, археолог, історик. Н. в м. Київ. Мешкав у Глухові, де закінчив г-зію. Вищу освіту здобув у Берлінському ун-ті, там захистив магістерську дис. на тему: «Ставлення Москви до кримських татар при Івані III і Василії III». 1912 вернувся на батьківщину, працював бібліотекарем у Київ. ун-ті, потім — у Петрогр. публіч-
Ернст М. «Бахчисарайский ханский дворец и архитектор вел. кн. Ивана III Фрязин Алевиз Новый». Сімферополь, 1928. Титульний аркуш.
«печерних міст» (див. Печерні міста Криму) були наземними, а печерам відводилася допоміжна функція. Брав участь у дослідженнях могильників Байдарської долини, татар. пам’ятників у м. Старий Крим, написав низку статей про взаємовідносини Рос. д-ви з Кримським ханством і Кафою. 1926—37 обстежив, обміряв, описав і сфотографував усі пам’ятки археології та арх-ри Пд. берега Криму; результати були передані до Алупкинського музею (під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 вони пропали, залишилися лише короткі публікації Е. про цю роботу). Його рукопис «Джерела вивчення історії Криму» містить найцінніші зведення про письмові та речовинні пам’ятки історії Тавриди Нового і Новітнього часу. 1938 при арешті Е. майже вся колекція й наук. рукописи загинули. Був у Гулагу і на спецпоселенні до 1956. Через кілька днів після звістки про реабілітацію помер.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ернст Микола Львович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
