ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ І БРАТЕРСТВО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ТУРЕЧЧИНОЮ 1922
Підписаний 2 січ. 1922 у м. Анкара (Туреччина) уповноваженим уряду УСРР, чл. ВУЦВК та РНК, головнокоманд. ЗС України й Криму М.Фрунзе та уповноваженим Великих нац. зборів Туреччини (ВНЗТ), депутатом ВНЗТ, комісаром закордонних справ Юсуфом Кемаль-беєм. Підписанню договору передувала укр.-турец. конф., що проходила 25—29 груд. 1921 в Анкарі. Зміст договору в основному повторю-
вав гол. положення аналогічних договору Туреччини з республіками Закавказзя (Карс, Туреччина, 13 березня 1921) та договору між РСФРР та Туреччиною (Москва, 16 березня 1921). Кожна з договірних сторін зобов’язалася не визнавати ніяких договорів або інших міжнародних актів, прийнятих усупереч їхній волі, а також денонсувати всі попередні договори між Російською імперією та Османською імперією або Україною й Туреччиною, що не відповідали обопільним інтересам. Уряд УСРР підтвердив усі положення договору стосовно тер. Туреччини та її кордонів, визнані попередніми договорами Туреччини з РСФРР і республіками Закавказзя, а також статті, що стосувалися режиму капітуляції (тобто УСРР не визнала окупації д-вами Антанти цілої низки р-нів Туреччини, в т.ч. й столиці — Стамбулу). У свою чергу, Туреччина визнала УСРР незалежною й суверенною д-вою в територіальних межах, встановлених згідно з договорами УСРР з РСФРР і сусідніми д-вами. За даним договором, міжнар. статус проток Босфор і Дарданелли (тобто виходу із Чорного в Середземне м.) мала визначити конф. причорномор. д-в, при цьому застерігалося, що її рішення не повинні завдати шкоди суверенітету та безпеці Туреччини. УСРР і Туреччина зобов’язувалися, по-перше, не допускати утворення або перебування на своїх тер. ворожих, відповідно до Туреччини та УСРР, орг-цій, груп, офіц. осіб, і по-друге, встановити на своїх тер. режим найбільшого сприяння для громадян кожної з договірних сторін, які перебували на тер. другої (на них поширювалися всі права й обов’язки, що випливали із законів країни перебування, за винятком обов’язків із нац. оборони, від яких вони звільнялися; питання їхнього сімейного, спадкового права та дієздатності мали бути вирішені спец. угодою). Планувалося укласти поштову, телеграфну, консульську конвенції та радіоконвенцію. До укладання консульської конвенції стосунки між обома д-вами регулювалися нормами міжнар. права на заса-
дах взаємності. Договір передбачав установлення дипломатичних відносин між обома д-вами й підлягав ратифікації. У черв. 1922 у Харкові відбувся обмін ратифікаційними грамотами, для чого туди прибула турец. делегація на чолі з міністром охорони здоров’я Різа Нур-беєм. Укладанням договорів Туреччини з РСФРР, республіками Закавказзя та УСРР рад. республіки не лише розширювали коло д-в, які їх визнавали, а й намагалися надати нац.-визвол. боротьбі турецького народу соціалістичного спрямування та вирішити на свою користь проблему статусу проток, а Туреччина прагнула домогтися від держав Антанти перегляду невигідного для неї Севрського мирного договору 1920, який став результатом поразки Туреччини в Першій світовій війні в складі Четверного союзу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ І БРАТЕРСТВО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ТУРЕЧЧИНОЮ 1922» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
