ГОРОДИЩА — давні поселення (нині – залишки поселень), огороджені укріпленнями, що відповідали потребам кругової оборони (були оточені земляними валами з ровами). Г. будувалися переважно у важкодоступних місцях — на високих мисах та останцях. На тер. України Г. належать до часів енеоліту (трипільська культура), раннього залізного віку (скіф. період), 2-ї пол. 1 тис. н. е., а осн. частина — до епохи Київської Русі та козац. часів (16–18 ст). Їх розміри — від 0,1 до кількох сотень га. На тер. багатьох Г. є залишки жител, ремісничих майстерень, госп. споруд, деревоземляних оборонних стін, башт, укріплених в’їздів, колодязів; археологи знаходять тут різноманітні речі, які є основою для визначення ними хронології, дослідження вироб. діяльності, військ. справи та побуту тогочасного нас. тощо. М.П. Кучера.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРОДИЩА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
