ГНЄДИЧІ, Гнідичі — козац.старшинський, згодом дворянський рід, що походить від «славетного пана» та «товариша значного військового» (1677) Якова Гнідича (р. н. невід. — 1683). Старший з його синів — Онисим (р. н. невід. — 1703) — сотник котелевський (1687—90) та куземинський (1700—03), а молодший — Мелетій (р. н. невід. — бл. 1710) — ієромонах, ігумен Лебединського Пустинно-Микільського монастиря (1700—10). Котелевськими сотниками були і нащадки Онисима Яковича: Роман Онисимович (р. н. невід. — бл. 1755) — 1714—34, Осип Романович (р. н. невід. — бл. 1769) — 1734—55, Петро Осипович (р. н. невід. — бл. 1769) — 1755—65. Один із синів останнього — Петро Петрович (бл. 1750 — 1817) — д-р медицини Лейпцизького унту. До цього роду належать також письменник та перекладач Микола Іванович (1784 — 1833; див. М.Гнєдич) і журналіст, письменник, перекладач, театральний діяч Петро Петрович (1855 — р. с. невід.). Петро Петрович 1888—89 редагував ж. «Север», а 1890 та 1905—08 — «Ежегодник Императорских театров», 1901—08 завідував трупою Александринського театру в Санкт-Петербурзі. Його перу належать романи, п’єси, нариси («Повести и рассказы», 1885; «Китайские тени», 1895; «Через Черное море на Босфор», 1896; «Туманы», 1899; «Купальные огни», 1901 та ін.), критичні статті та мистецтвознавчі розвідки («История искусств», 1885), які увійшли до повного зібр. його творів (1910). Рід Г. внесено до 2-ї і 3-ї частин Родовідних книг Полтав., Харків. та С.-Петерб. губерній.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГНЄДИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
