ГЛУХІВ — місто обласного підпорядкування Сум. обл., райцентр. Розташов. на р. Есмань (прит. Клевені, бас. Дніпра). Нас. 35,8 тис. осіб (1998). Перші згадки про Г. датуються 1152. У 13—14 ст. — центр Глухівського удільного князівства. За часів польс. панування перейм. на Новий Острог (1646). 1648—54 — сотенне місто Ніжинського полку. Під час польсько-російської війни 1654—1667 тут відбулася Глухівська оборона 1664. 1663—65 — центр Глухівського полку. Від 1708 перетворюється на столицю Лівобережної України — постійну резиденцію гетьманів І.Скоропадського (1708— 22), Д.Апостола (1727—34), К.Розумовського (1750—64), місце розташування 1-ї і 2-ї Малоросійських колегій. 1738 у місті започаткована перша в Україні та Росії муз. шк. (див. Глухівська школа співу та інструментальної музики), в якій навчалися видатні укр. композитори М.Березовський і Д.Бортнянський. За гетьмана К.Розумовського у Г. з’являється перший в Україні професійний театр зх. взірця. З ліквідацією автономії Лівобереж. України наприкінці 18 ст. став повітовим містом у складі Новгород-Сіверського намісництва (1782), від 1796 — Малоросійської губернії, від 1802 — Чернігівської губернії. Від 1923 — райцентр. У складі Черніг. обл. від 1932. 1931 у Г. завершено буд-во першого в Україні коноплепереробного з-ду. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації 7 верес. 1941 — 30 серп. 1943 діяв Глухівський партизан. загін (командир — Герой Рад. Союзу П.Кульбака), який в лют. 1942 ввійшов до партизан. з’єд-
нання під командуванням С.Ковпака. У повоєнні роки розвиваються електротех. й верстатобудівна галузі пром-сті. 1992 місто оголошене Державним історико-культ. заповідником. Пам’ятки арх-ри: Тріумфальна арка (1774), Свято-Миколаївська (кін. 17 ст.), Спасо-Преображенська (1767), Анастасіївська (1884—93) церкви, численні світські споруди кін. 17—19 ст. Уродженцями Г. є композитори М.Березовський і Д.Бортнянський, художники А.Лосенко та М.Мурашко, діяч УНР Є.Онацький, мистецтвознавець Ф.Ернст.
121 ГЛУХІВ
С.Ф. Глузман.
Глухів. Анастасіївська церква.
Глухів. СвятоМиколаївська церква.
Глухів. Фото початку 20 ст.
122 ГЛУХІВСЬКА
Глухів. Спасо-Преображенська церква. Літ.: ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973; Ткаченко В.К. Глухів. Х., 1974; Белашов В.И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. К., 1992; Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження. К., 1999. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЛУХІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
