ГЕНЕАЛОГІЯ ПРАКТИЧНА, генеалогія утилітарна — 1) власне родовід, систематичне зібрання
відомостей про походження роду, його історію та споріднення з ін. родами; 2) сукупність наук. методів, з допомогою яких складається родовід. У стародавні часи Г.п. являла собою, як правило, перерахування прямих предків за чол. лінією. З поступом сусп-ва, формуванням його складної ієрархічної соціальної структури, Г.п. вимушена була розвиватися, щоб задовольняти зростаючі сусп. вимоги, зокрема щодо впорядкування відносин, які регулюються спадковим правом. Розквіт Г.п. припадає на добу середньовіччя (детально див.: Генеалогія історична): з’являються перші форми графічної фіксації родовідного матеріалу — родовідні дерева, формується класичний вид родоводу, що, як правило, складається з родової легенди про походження роду, яка нерідко містить фантастичні факти, та власне генеалогії. Саме в цей час іспанцем Ж.Соса була запропонована система графічного відображення родоводу, яка в удосконаленому нім. дослідником С.Кекуле фон Страдоніцем вигляді використовується в науці й донині. Теор. розвиток Г.п. сприяв удосконаленню форм фіксації родовідної інформації, розробці методики генеалогічного пошуку. Залежно від завдання генеалогічного дослідження родоводи поділяються на висхідні (таблиці предків) та низхідні (таблиці нащадків). За змістом генеалогічної інформації висхідні та низхідні родоводи поділяються на чол. та змішані. Висхідні чол. родоводи мають 2 варіанти. Перший — коли в генеалогічній таблиці містяться лише прямі пращури з чол. лінії, другий — коли вказуються не тільки прямі чол. пращури даної особи, а й брати та сестри кожного з них. Висхідний змішаний родовід складається з метою висвітлити всіх пращурів даної особи як з батьківського боку, так і по материнській лінії. Низхідний чол. родовід також має 2 різновиди. Перший — коли в генеалогічній таблиці містяться всі нащадки будь-якої особи, але тільки чол. статі. Ін. вид — коли зазначені всі нащадки як чол.,
71 ГЕНЕАЛОГІЯ
72 ГЕНЕРAЛ
так і жін. статі. В цьому випадку для жінок вказуються їх чоловіки, а нащадки — ні. Цей другий варіант низхідного чол. родоводу є найбільш популярним у генеалогічних дослідженнях, що не мають спеціальної мети. У низхідному змішаному родоводі зазначаються всі нащадки родозасновника як чол. статі, так і жін. Таким чином, в кожному наступному поколінні ми маємо нові прізвища. Всі вищезазначені випадки розглянуті на прикладі вертикальних таблиць. Але для демонстрації низхідного змішаного та висхідного змішаного родоводів нерідко застосовують горизонтальні таблиці, що зручніше в деяких випадках. Так, у горизонтальних таблицях можна зазначати джерела, з яких черпається необхідна інформація. Низхідний чол. родовід у середні віки малювався у вигляді родовідного дерева. В цьому випадку ім’я родозасновника розташовувалося на кореневищі дерева чи на початку стовбура, а потім кожне наступне ім’я вказувалося в картуші (колі), який містився на стовбурі чи гілках. Всі чоловіки, які мали нащадків, зазначалися в колах жовтого кольору, що знаходилися на стовбурі дерева та гілках, чоловіки, які не залишали нащадків, вписувалися в червоні картуші, що звисали з гілок як плоди. Імена заміжніх жінок містилися в лілових колах, дівчат — у синіх. Уже в 19 ст. родовідне дерево як форма фіксації генеалогічного матеріалу зустрічається дуже рідко. Сьогодні його використовують тільки з декоративною метою. У вигляді родовідного дерева можна представити й висхідний змішаний родовід, розташувавши внизу особу, що шукає пращурів, а вище — на стовбурі та гілках у колах — батьків, бабусь та дідусів. Такий вид родовідного дерева найбільш давній і використовувався для доведення своїх станових прав у минулі часи. Для зображення висхідного змішаного родоводу застосовують ще колоподібні таблиці, які дуже наочні, але, подібно до вертикальних таблиць, потребують великої площі для розміщення. У спец. дослідженнях, що мають за мету показати родинні
зв’язки кількох родів, використовуються таблиці споріднення. Популярною формою фіксації генеалогічного матеріалу є родовідні розписи, що містять поколінний перелік усіх представників одного роду від родозасновника та осн. біографічні відомості про них. Генеалогічне дослідження вимагає копіткого збору матеріалів та їх ретельної обробки. Кінцевим результатом такого пошуку є створення родовідних розписів та генеалогічних таблиць, що дає змогу компактно та виразно представити весь накопичений матеріал. Тому вченими була відпрацьована чітка система поетапної обробки генеалогічного матеріалу. Першим етапом даної роботи є створення генеалогічного досьє на кожного представника роду, який вивчається. Воно складається із різних за типом, видом, походженням та місцем зберігання документів, що розміщуються за визначеними розділами. Наступним етапом обробки генеалогічних матеріалів є складання на базі генеалогічного досьє генеалогічних карток на кожного представника роду. Картка резюмує дані досьє, полегшує їх використання під час створення таблиць. До того ж, картки зручні для внесення генеалогічних відомостей до комп’ютерної бази. І лише останнім етапом в обробці генеалогічних відомостей є створення родовідних розписів та генеалогічних таблиць.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНЕАЛОГІЯ ПРАКТИЧНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
