ВОРОБКЕВИЧ Григорій Іванович (псевд. — Наум Шрам; 10.01. 1838—24.11.1884) — поет. Брат С.Воробкевича. Н. в м. Чернівці в сім’ї священика. Закінчив Чернів. духовну семінарію. Висвячений на правосл. священика. Служив у Львові, Чернівцях та ін. місцях. Наприкінці 1860-х рр. почав писати вірші, друкував їх у зх.-укр. періодиці (ж. «Правда», альманах «Руська хата» та ін.). Серед його тв. — ліричні поезії, близькі за формою і настроями до нар. пісень, вірші та поеми на істор. тематику («Богун», «Богдан підо Львовом», «Берестечко», «Сон» та ін.), в яких змальовував героїчну боротьбу під проводом Б.Хмельницького, страдницьке життя укр. народу, висловлював сподівання на його краще майбутнє та возз’єднання укр. земель. П. у м. Чернівці. Зб. поезій В. видано посмертно 1904. Тв.: Поезії. Чернівці, 1904. Літ.: Маковей О. [Передмова]. В кн.: Воробкевич Г. Поезії. Чернівці, 1904. В.І. Кізченко.
«Руського літературно-музичного товариства». Автор 300 церк. проповідей; написав підручники співу й музики для нар. шк. Виховав одного з основоположників румун. нац. музики Чипріана Порумбеску (1853—83) і композиторабуковинця, музикознавця Єусебія Мандичевського (1857—1929). В. — автор циклу віршів «Думки з Буковини» (1863), «Над Прутом» (1901). Повне видання тв. В. у 3 т. вийшло у Львові (1909—11). В. був одним із найпопулярніших письменників і композиторів на Буковині й Галичині. Найбільшою майстерністю відзначаються його ліричні та реліг.-патріотичні вірші, а такі, як «Збудилась Русь», «Рідна мова», «Руська піснь», стали хрестоматійними. Для театру «Руська бесіда» написав 18 драм. Автор істор. оповідань — «Турецькі бранці» (1865), «Месть Чорногорця» (1876), поеми «Нечай» (1868), драм — «Петро Сагайдачний» (1884), «Кочубей і Мазепа» (1891), циклу віршів «З нещасної Болгарії» (1876). Композиторська творчість В.: літургійні пісні й псалми, хорові тв., сольні пісні, оперети. Серед муз. композицій — 20 на слова Т.Шевченка, понад 30 на вірші молдов. поета Васіле Александрі, низка пісень на слова М.Шашкевича, Ю.Федьковича, І.Франка. В. написав музику до 15 театральних вистав. Архів В. зберігається в Ін-ті літ. ім. Т.Шевченка НАН України. П. у м. Чернівці. Літ.: Смаль-Стоцький С. I.Воробкевич. Ювілейна споминка. «Зоря», 1887, № 11; Гнатюк В. Ізидор Воробкевич. «ЛНВ», 1903, т. 24, кн. 8; Доманицький В. И.Воробкевич. «Киевская старина», 1903, № 11; Якубовський Б. Галицька та буковинська поезія 19 в. К., 1927; Білинська М.І. І.Воробкевич. К., 1958; Франко І. Передмова [до видання: Данило Млака (Ізидор Воробкевич). Над Прутом]. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 33. К., 1982; Бондар М.П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986. Б.В. Завадка.
«Искра», «Вперед», «Пролетарий», «Правда». Працював літ. критиком. Заснував в Одесі підпільне соціал-демократ. Пд. бюро. За марксистську пропаганду заарештований, перебував в Одес. тюрмі. 1912 засланий на два роки до м. Вологда (нині місто в РФ). 1914—15 працював у Петрограді (нині Санкт-Петербург) інженером. Від листоп. 1917 — рад. посол у сканд. країнах. Від 1921 — повноважний представник РСФРР в Італії. Був відряджений на Генуезьку конференцію 1922. Брав участь у міжнар. конф. в Лозанні 1922— 23 (Швейцарія). Убитий білим емігрантом Конраді у ресторані готелю «Сесіль» (м. Лозанна). Швейцарський суд виправдав Конраді. Літ.: Материалы Генуэзской конференции. М., 1922; Всемирная история: Даты и события. М., 1968; Пияшев Н.Ф. В.В.Воровский. М., 1989. Л.В. Нізова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Воробкевич Григорій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
