ВОЛЮНТАРИЗМ (від лат. voluntarius — залежний від волі) — 1) філос. напрям, що розглядає волю людини як основну рушійну силу сусп. розвитку, заперечує існування законів соціального поступу і причинно-наслідкову природу сусп. явищ і процесів. Термін введений у наук. обіг нім. соціологом Ф.Теннісом 1883; 2) різновид сусп.-політ. керування, який ігнорує необхідність всебічного врахування тенденцій істор. розвитку та реальних поточних умов соціального життя, нехтує можливостями системного обґрунтування тих чи ін. практичних дій. В. властиве перебільшення, а інколи й ідеалізація ролі силових і насильницьких методів реформування сусп. буття. В історії України рад. доби особливо масштабним і трагічним за наслідками проявом В. була політика колективізації сільського господарства, яка зумовила голодомор 1932—1933 в УСРР. Проявом В. були і хрущовські (див. М.Хрущов) реформи 2-ї пол. 1950-х — 1-ї пол. 1960-х рр. Елементи В. притаманні також проведенню політ. та соціально-екон. реформ у незалежній Україні в 1990-х рр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛЮНТАРИЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
