ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬК — назва 1795—1944 м. ВолодимирВолинський. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ (до 1795 — Володимир, 1795— 1944 — Володимир-Волинськ) — місто обл. підпорядкування Волин. обл., райцентр. Розташов. на р. Луга (прит. Зх. Бугу). Залізнична ст. На тер. сучасного міста археологами виявлено залишки поселень мідного віку (3 тис. до н. е.), раннього заліза (1 тис. до н. е.) і перших ст. н. е. Стародавнє місто доби Київської Русі було розташов. у пд. ч. нинішнього В.-В. Перша назва — Володимир, на честь його засн. Володимира Святославича. Перша письмова згадка в давньорус. літописах під 988: кн. Володимир Святославич віддав місто (певно, невелику фортецю) у володіння своєму синові Всеволоду. З цього часу місто стає адм. центром Волинського князівства. У 80-х рр. 11 ст. В.-В. став єпархіальним містом.
Церква-ротонда Василя у Володимирі-Волинському.
Із 2-ї пол. 12 ст. стає значним політ., екон. і культ. центром Київ. Русі. 1199 ввійшло до складу Галицько-Волинського князівства і стало його столицею. Тут було збудовано потужну оборонну систему. Дитинець мав вигляд чотирикутника з заокругленими кутами, пл. 1,6 га, укріплений валом і ровом з двома ворітьми. Друга лінія валу захищала окольне місто. Загалом укріплена пл. становила 66 га. В місті йшло кам’яне буд-во, є відомості про існування 10 кам’яних храмів, зокрема, 1157—60 споруджено Успенський собор (зберігся до нашого часу; за планом подібний до Успенського собору Києво-Печерської лаври); наприкінці 12 — поч. 13 ст. побудовано великий чотиристовповий храм, наприкінці 13 — поч. 14 ст. споруджено Василівську церквуротонду. Місто було центром літописання Київ. Русі, яскравим свідоцтвом чого є Галицько-Волинський літопис. 1240 Володимир зруйнований монголо-татарською навалою. Був відбудований. 1259 на вимогу золотоординського темника Бурундая кн. Данило Галицький дав наказ зруйнувати оборонні укріплення низки міст Галицько-Волин. князівства, у т. ч. Володимира. 1283 місто спустошене монголо-татар. військами хана Телебуги. Із серед. 14 ст. розгорнулася боротьба за місто між Польщею і Литвою. Воно декілька разів пе-
реходило з рук у руки, поки 26 серп. 1431 не було укладено перемир’я про те, що місто переходить під владу Великого князівства Литовського, в складі якого залишалося до Люблінської унії 1569. Місто зазнавало спустошливих навал татарів 1469, 1491, 1495, 1499. Наприкінці 15 ст. місто здобуло магдебурзьке право. В 16 — 1-й пол. 17 ст. було значним торг., ремісничим і культ. центром. Під час національної революції 1648— 1676 зазнало спустошень, особливо 1653 і 1658, та прийшло в занепад. У 1-й пол. 18 ст. спостерігається певне пожвавлення розвитку міста. 1755 єзуїти побудували тут кам’яний костьол. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) місто в складі Російської імперії, перейм. на В.-В., стало повітовим центром Волинської губернії. Під час Війни 1812 В.-В. кілька місяців перебував у складі герцогства Варшавського. На поч. 20 ст. у В.-В. працювали: 2 цегляні з-ди, 3 парові млини, пивоварний, лісопильний і чавуноливарний з-ди, з-д с.-г. машин, вапняний з-д. Перша світова війна і громадянська війна в Україні 1917—1921 негативно вплинули на екон. розвиток міста і його пром. потенціал. Від 1920 В.-В. у складі Польщі. Із листоп. 1939 — у складі
УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). Від 1940 — адм. центр ВолодимирВолин. р-ну. 1940 тут збудовано меблеву ф-ку, 1941 — харчокомбінат і м’ясокомбінат. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від черв. 1941 до лип. 1944 В.-В. окупований гітлерівськими військами. У В.-В. народився А.Кримський. У місті збереглись залишки фортечних валів 12—13 ст., храмів і житлових будинків 10—14 ст. Архіт. пам’ятки: Успенський собор (1160, реставрований у кін. 19 ст.), Церква Василя (кін. 13 — поч. 14 ст.), палати єпископів (16 ст.) у стилі Відродження. Пам’ятник жертвам фашизму (1965—66).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
