ВОЛОДИМИР (в миру — Віктор Маркіянович Сабодан; н. 23.11. 1935) — митрополит Київ. і всієї України УПЦ (МП) від 27 трав. 1992. Н. в с.Марківці (нині село Летичівського р-ну Хмельн. обл.) в сел. сім’ї. Закінчив Одес. духовну семінарію (1958), Ленінгр. духовну акад. (1962), аспірантуру при Моск. духовній акад. (1965). 15 черв. 1962 висвячений на священика, 26 серп. 1962 прийняв чернецтво. Від 1962 — викл., ст. пом. інспектора, з 1965 — ректор Одес. духовної семінарії. 9 лип. 1966 — архієрейська хіротонія, єпископ Звенигородський, вікарій Моск. єпархії. 1966—68 — заст. нач. Рос. духовної місії в Єрусалимі, представник РПЦ у Всесвітній раді церков (м. Женева, Швейцарія). Від 1968 — єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарний єпископ митрополита Київ. і Галицького патріаршого екзарха України Філарета (м. Київ). Од 1969 — єпископ Черніг. і Ніжин., одночасно кер. Сум. єпархії. 1970—73 — відп. ред. «Православного вісника». 1973— 82 — архієпископ Дмитровський; вікарій Моск. єпархії; ректор, з 1978 — проф. Моск. духовної семінарії і Моск. духовної акад. Магістр богослов’я (1979). 1982 призначений на Ростовську і Новочеркаську каф-ру з піднесенням у сан митрополита. 1986—87 — митрополит Ростовський і Новочеркаський, патріарший екзарх Зх. Європи. 1987—92 — керуючий справами Моск. патріархії. 27 трав. 1992 архієрейським собором УПЦ обраний митрополитом Київ. і всія України, предстоятелем УПЦ (МП). Постійний чл. Священного синоду РПЦ. Нагороджений орденами Дружби народів (1988), кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (1999), кн. Ярослава Мудрого 3-го ст. (2002) та іншими. О.Є. Лисенко.
линського літопису. В.В. розбудував і зміцнив економічно і політично своє Володимирське князівство. Був освіченою людиною, власноруч переписував книжки. Літописець називає його «книжником і філософом», якого ще не було серед князів. Проводив загалом мирну зовн. політику, хоча не уникав війни, коли справу не можна було владнати миром. Приборкував агресивні племена ятвягів. Брав активну участь у політ. житті Польщі, перебував у союзних відносинах з мазовецьким кн. Конрадом II, допоміг тому втриматися на престолі в боротьбі з молодшим братом Болеславом. Конрад II визнав себе васалом В.В. П. від раку нижньої щелепи і гортані. Перебіг хвороби докладно описано в літописі Володимира Васильковича. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Віктор Маркіянович Сабодан» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
