BІТОВТОВА МИТНИЦЯ — назва до 1450 м. Берислав. ВIТОШИНСЬКИЙ-ДОБРОВОЛЯ Йосип-Михайло (1857— 09.12.1931) — військ. діяч, генерал-майор. Н. на Лемківщині (нині Польща). Закінчив г-зію, австрійс. офіцерську шк. і Військ. акад. у Відні. У роки Першої світової війни — командир 130-ї стрілец. бригади на рос. фронті (з 1914), у складі якої був один з куренів Легіону Українських січових стрільців. Його бригада брала участь (1914— 16) у боях в Карпатах і на Поділлі. Від 1919 — в Українській Галицькій армії референт начальної команди, брав участь у бойових діях на Правобережній Україні. Од 1920 — на службі в Армії Української Народної Республіки, перебував у таборах інтернованих частин Армії УНР у Польщі. Після ліквідації таборів оселився у Львові, працював у військ. архіві. П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. Літ.: Українські Січові Стрільці. 1914—1920. Львів, 1935; Довідник з історії України, т. 1. К., 1993; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995. К.Є. Науменко.
Звістка про цю трагедію викликала багатолюдні, переважно студентські, «вітровські демонстрації» у С.-Петербурзі (за підтримки М.Бекетова, М.Кареєва, В.Ламанського, С.Платонова, Н.Котляревського), Москві та Києві. Низкою конспіративних організацій було видано прокламації з приводу загибелі В. Особисто знайомий з нею Б.Грінченко відгукнувся віршем «Марусі Вітровій, мучениці, що спалила сама себе у Петропавловській тюрмі у Петербурзі», надрукованим 1897 у час. «Житє і слово» на додаток до написаного М.Вороним некролога. Літ.: Homo [Вороний М.] Маруся Вітрова. «Житє і слово», 1897, кн. 2; Памяти Марьи Федосьевны Ветровой. Б/м, 1898; Ростов Н. Самоубийство М.Ф.Ветровой и студенческие беспорядки 1897 г. «Каторга и ссылка», 1926, № 2; Чала Л. Не даремно! «Вітчизна», 1964, № 8. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «BІТОВТОВА МИТНИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
