ВІТГЕНШТЕЙН (Сайн-Вітгенштейн-Берлебург) Петро Християнович (Людвиг Адольф Петер; 1768, за ін. даними, 1767 або 1769 — 11.06(30.05).1843) — військовий, граф, чл. Держ. ради (1818), князь (1834), найясніший князь (1836). Н. в м. Ніжин або, за його словами, в м. Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький). Син ген. рос. служби Х.Вітгенштейна. Виховувався у родича своєї мачухи Ганни (уродженої княжни Долгорукової, вдови графа А.Бестужева) М.Салтикова (ген.-фельдмаршала з 1796), наставника вел. кн. Олександра Павловича (майбутнього імп. Олександра I). 1781 записаний сержантом лейб-гвардії Семеновського полку, 1789 — вахмістр лейб-гвардії Кінного полку, наступного року — гвард. офіцер. Iз 1793 — у
легкокінному Укр. полку. 1794 брав участь у придушенні повстання Т.Косцюшка, 1796 був у «перському поході». Ген.-майор і шеф Маріупольського гусарського полку з 1799, командир Єлизаветградського гусарського полку від зими 1801/02. Учасник воєн Російської імперії поч. 19 ст., зокрема, російсько-турецької війни 1806—1812 та Війни 1812. Від 1807 — шеф лейб-гвардії Гусарського полку, ген.-лейтенант. 1812 — генерал від кавалерії, командир 1-го корпусу. Був поранений. 25(13) квіт. 1813 заступив хворого М.Кутузова на посаді головнокоманд. 31(19) трав., за власною ініціативою, замінений М.Барклаєм-де-Толлі. Того ж року, після приєднання Австр. імперії до антинаполеонівської коаліції, — нач. загону (корпусу) в союзницькій армії, керованій фельдмаршалом кн. К.Шварценбергом, знову зазнав поранення. 1816 лікувався за кордоном. 1818 очолив 2-гу армію зі штабквартирою в Україні. 1826 став ген.-фельдмаршалом. Під час російсько-турецької війни 1828—1829 в. о. головнокоманд. на європ. театрі бойових дій. Після відставки (лют. 1829) мешкав у придністровській садибі в м-ку Кам’янка Ольгопільського пов. Подільської губ. (нині смт Каменка, Молдова). Кавалер багатьох орденів, у т. ч. св. Георгія 4-го (1794), 3-го (1805) і 2-го (1812) ступенів, св. Анни 1-го ст. (1805), Олександра Невського з діамантами (1812—13) та Андрія Первозванного (1813). Нагороджений двома золотими шаблями «За хоробрість» (1807, 1813). П. у м. Львів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вітгенштейн-Берлебург Петро Християнович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
