БУЖИНСЬКИЙ, чернече ім’я Гавриїл (1680— 14.04.1731) — церк. і культ. діяч. Н. в Слобідській Україні. Освіту здобув у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). 1706 викликаний Петром I до Москви для здійснення культ.-освіт. реформ. У верес. 1707 прийняв чернецтво. 1709 став префектом і проф. філософії й богослов’я Московської слов’яно-греко-латинської академії. 1719—21 — ієромонах петровського флоту. Після створення Синоду — його радник і протектор усіх шкіл і друкарень у Росії. Архімандрит Іпатіївського (1721) і Троїце-Сергієвого (1722— 26) монастирів. Від 1726 — єпископ Рязанський і Муромський. Сподвижник С.Яворського і Ф.Прокоповича. Займався організацією шкільної освіти, книгодрукуванням, перекладами, які відкривали для рос. читача антич. літ., тв. європ. істориків, правників, економістів. Один із представників ранньої просвітництва доби, яке культивувало ідею удосконалення сусп-ва шляхом поширення освіти, знань, реліг. толерантності. Перекладав з лат. мови: «Введение в историю европейскую Самуила Пуффендорфа» (М., 1718), «Феатрон, или Позор исторический В.Стратемана» (М., 1724), «Самуил Пуффендорф об обязанностях человека и гражданина» (СПб., 1726), брав участь у перекладі кн. «Аполлодора грамматика афинейского библиотеки или о богах» (М., 1725). Автор передмов до праць С.Пуффендорфа і В.Стратемана, укладач зб. «Юности честное зерцало». Після смерті Петра I звинувачений в єресі, й Таємна канцелярія розпочала проти нього слідство. Його пер. були заборонені й вилучені з книгозбірень. Найбільше примірників книг Б. знаходилося в Лівобережній Україні. Відомий як проповідник, панегірист реформ Петра I. Мав велику власну б-ку, переважно лат. та польс. мовами, з богослов’я, філософії, антич. літ. Б-ка перейшла до Моск. слов’яно-греко-лат. академії. Літ.: Пекарський П. Наука и литература в России при Петре Великом, т.1–2. СПб., 1862; Ничик В.М. Гавриил
392 БУЖИНСЬКИЙ
Бужинский — русско-украинский мыслитель начала XVIII в. В кн.: Идейные связи прогрессивных мыслителей братских народов (XVII—XVIII вв.). К., 1978; Литвинов В.Д. Ідеї раннього просвітництва у філософській думці України. К., 1984. О.М. Дзюба.
