БРЮХОВЕЦЬКИЙ Іван Мартинович (бл. 1623—17(07).06.1668) — укр. військ. діяч, гетьман Лівобережної України 1663—68. Н., ймовірно, в шляхетській родині. З початком національної революції 1648—1676 перебував при дворі Б.Хмельницького, виконуючи обов’язки «старшого слуги» гетьмана. Осн. обов’язком Б. на той час було виховання гетьманича Юрія (див. Ю.Хмельницький), а також виконання дипломатичних завдань: навесні 1656 відвідав Трансільванію (істор. обл. на пн. зх. Румунії) з метою нормалізації укр.-трансільванських відносин та укладення військ.-політ. союзу. З осені 1657 супроводжував Ю.Хмельницького в поїздці на навч. до Києво-Могилянського колегіуму. Навесні наступного року за дорученням гетьмана І.Виговського відвідав Варшаву. З весни 1659 Б. перебував на Запорозькій Січі, де вів антигетьман. агітацію. Восени цього ж року обраний кошовим отаманом Запороз. Січі. 1661 прийняв титул кошового гетьмана. Відтоді повів активну боротьбу за булаву гетьмана Лівобереж. України. У контексті цієї боротьби Б. першим з кошових відвідав Москву, мав аудієнцію в рос. царя Олексія Михайловича, після повернення в Україну встановив тісні контакти з рос. військ. адміністрацією, схилив на свій бік надзви-
І.М. Брюховецький.
чайно впливового на той час місцеблюстителя Київської митрополії єпископа Мефодія (Максима Филимоновича). Енергійно виступав проти зміцнення гетьман. влади, посилення залежності рядових козаків і селян від старшини, поглиблення соціальної нерівності. Вдало проведена передвиборча кампанія дала змогу Б. на Чорній раді 1663 заволодіти гетьман. булавою. Після цього Б., стративши гол. суперників у передвиборній боротьбі — Я.Сомка і В.Золотаренка та приборкавши опозицію, спрямував свою діяльність на зміцнення гетьман. влади в Україні, підпорядкування козац. адміністрації міськ. населення, обмеження впливу Запороз. Січі на політ. життя гетьманату, впорядкування фінансової справи тощо. Намагався також підпорядкувати своєму впливові правобереж. ч. Гетьманщини. Зустрівши опір з боку опозиції та її лідера єпископа Мефодія, Б. прагнув досягти своїх цілей з допомогою царського уряду. З цією метою восени 1665 першим з гетьманів здійснив офіц. візит до Москви. Однак його результатом стало не зміцнення гетьман. влади, а її подальше обмеження, зафіксоване у Московських статтях 1665. Після повернення Б. в Україну і його спроб реалізувати Моск. статті авторитет гетьмана почав швидко падати. Прагнучи втримати важелі влади, а також протестуючи проти міжнар.-правового закріплення поділу укр. земель між Польщею та Рос. д-вою, зафіксованого в положеннях Андрусівського договору (перемир’я) 1667, Б. в січ. 1668 оголосив про розрив з Москвою та об’єднання з правобереж. ч. Гетьманщини. 17(07) черв. 1668 поблизу Диканьки під час зустрічі військ Правобереж. й Лівобереж. України та проведення спільної ген. ради загинув від рук лівобереж. козаків. За наказом гетьмана об’єднаної України П.Дорошенка тіло Б. було перевезено до м. Гадяч і там поховано з усіма гетьман. почестями. Літ.: Є[гунова] С. Гетьманство Брюховецького. «Киевская старина», 1885, № 8; Эйнгорн В. О сношениях малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М., 1899; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. К., 1995; Його ж. Злет і па-
діння гетьмана Івана Брюховецького. «Історія України», 1997, № 38—39. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «І.М. Брюховецький» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
