БРОДНИКИ — войовнича людність Пн. Причорномор’я. Згадуються в літописах між 1147 і 1216 як учасники суперечок і війн поміж рус. князями. 1223 у битві на р. Калка (див. Калка, битва на
380 БРОДОВИЧ
Лазар І. Бродський.
Лев І. Бродський.
річці 1223) Б. зрадили руських і перейшли на бік монголо-татарів. У наук. літ. поширена думка, начебто Б. жили на берегах Азовського м. і в пониззі р. Дон. Проте візант. історики кін. 12 — поч. 13 ст. Нікіта Хоніат і Георгій Акрополіт, а також зх. акти — грамоти угор. короля Андраша II 1222 і 1223 та булла рим. папи Григорія IX 1227 вказують на те, що локалізовувати землю Б. («terra Brodinia») слід у Подунав’ї, недалеко від Болгарії та Трансільванії (істор. обл. на пн. зх. Румунії). Більшість етнічно строкатих Б. складали рус. люди, про що свідчать Нікіта Хоніат і літопис «Повість про битву на Калці». Вчені порізному пояснюють саму назву Б. Найбільш імовірною видається етимологія цього слова, запропонована франц. лінгвістом Е.Лозованом, від слова «брід». Термін «Б.» визначає професію його носіїв. За переконанням Е.Лозована, у 12 і 13 ст. Б. жили на судохідних ріках, допомагаючи проводити кораблі й човни небезпечними місцями (пороги, мілини тощо). Зрізане протоками гирло р. Дунай і виключно багатий на річки його басейн надавали можливість численним Б. з вигодою займатися своєю справою. Життя, повне небезпеки в пониззі р. Дунай (куди майже щорічно вдиралися половці), спонукало Б. до створення загонів професійних воїнів. Літ.: Успенский Ф. Образование Второго Болгарского царства. Одесса, 1879; Волынкин Н.М. Предшественники казачества — бродники. «Вестник Ленинградского университета», 1949, № 8; Lozovan E. De l’onomastique d’Orient latin. «Revue international d’onomastique», 1965, N 1; Князький И.О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-карпатских земель (конец IX — серед. XIII вв.). Коломна, 1997. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БРОДНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
