БРЕШКО-БРЕШКОВСЬКА Катерина Костянтинівна (1843 або 1844, за ін. даними, 1848—12.09.
1934) — революц. діячка, публіцист, мемуарист. Дочка відставного гвард. поручика Костянтина Верига. Була в шлюбі з поміщиком Миколою Брешко-Брешковським. Здобула домашню освіту. Викладала в нар. шк., ств. батьком. Після закриття шк. і встановлення за родиною поліцейського нагляду вдалася до соціаліст. пропаганди. 1873 налагодила зв’язки з народниками. З сестрою Ольгою влаштувала «Київську комуну». Залишивши в Санкт-Петербурзі народженого в лют. 1874 сина Миколу (майбутнього письменника), виїхала в Україну і влітку «пішла в народ» (див. «Ходіння в народ») під іменем солдатки Фьокли (Теклі) Косої. Разом із Я.Стефановичем і М.Коленкіною перебувала, зокрема, в Черкас. пов. Київ. губ. Заарештована 6 жовт. (24 верес.) 1874 поблизу Тульчина. Утримувалась у Брацлавській в’язниці, з 16(04) жовт. 1876 — у Петропавловській фортеці. 1878 на «процесі 193-х» засуджена до 5-літньої каторги. Наприкінці того самого року перебувала на Карі (Забайкалля, Росія), з 1879 — на поселенні в м. Баргузин Забайкальської обл. (нині с-ще міськ. типу, Бурятія, РФ), звідки 21 (09) черв. 1881 втекла з групою засланців. Наступного місяця затримана, доставлена на Карійські копальні (з додатковим чотирирічним терміном примусових робіт), 1884 поселена в Селенгинській окрузі, 1896 — амністована. Замешкала у Мінську, від 1901 — у Полтаві. Одна із засн. «Робітничої партії політичного визволення Росії», що 1902 злилася з Партією соціалістів-революціонерів. 1903 виїхала за кордон (Швейцарія, США, Велика Британія), 1905 повернулася. Виступила в нелегальній пресі з серією статей «Письма старого друга», написаними у вигляді звернень до «внуків і дітей, сестер і братів» (відтак укоренилося її прізвисько «бабуся російської революції»). Обстоювала посилення політ. терору. 1907 за доносом Є.Азефа знову ув’язнена в Петропавловській фортеці. 1910 вислана до Сибіру. Після втечі й чергового арешту була проваджена до Якутії. Через хворобу переведена до м. Іркутськ (нині РФ), потім — м. Мінусінськ (нині місто Красноярського краю, РФ). Визволена 1917, пристала до есерів-«оборонців», підтримала Тимчасовий уряд, у Черніг. губ. її було
обрано до Всеросійських Установчих зборів, виступила проти більшовиків. 1919 емігрувала. Авторка низки спогадів, зокрема, про Н.Армфельд, М.Кибальчича, П.Кропоткіна, С.Лешерн фон Герцфельд, М.Муравського. П. у м. Хвали-Почернице поблизу Праги (Чехія). Тв.: Воспоминания пропагандистки. «Былое», Лондон, 1903, № 4; Из моих воспоминаний. СПб., 1906; Николай Иванович Кибальчич. СПб., 1906; Автобиография. Ревель, 1917; Из воспоминаний. М., 1919. Літ.: Морозов Н.А. Е.К.БрешкоБрешковская — бабушка русской революции. «Герои дня», 1917, № 2; Бабушка Е.К.Брешко-Брешковская о самой себе. «Нива», 1917, № 22; Попов И. Е.К.Брешковская. М., 1918; Рудько М.П. Революційні народники на Україні (70-ті роки ХIХ ст.). К., 1973. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БРЕШКО-БРЕШКОВСЬКА КАТЕРИНА КОНСТЯНТИНІВНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
