БОТИ КОМІСІЯ — усталена назва (за прізв. голови, прем’єрміністра Пд.-Африканського Союзу ген. Л.Боти) «Міжсоюзної комісії з переговорів про перемир’я між Польщею та Україною». Ств. 2 квіт. 1919 Радою чотирьох д-в (Великої Британії, Італії, США, Франції) Паризької мирної конференції 1919—1920 на пропозицію президента США Т.В.Вільсона, який прагнув зберегти реноме поборника права націй на самовизначення, уникнути закидів у необ’єктивності «Комісії з польських справ», зокрема від держ. секретаря у закордонних справах Західноукраїнської Народної Республіки В.Панейка, приглушити занепокоєння кер-ва ЗУНР рішенням перевезти Армію Галлера до Польщі, що суттєво збільшувало воєн. потенціал останньої. Склад Б. к. — по 2 (військ. і цивільний) представники від США, Великої Британії, Франції та Італії — затверджено 16 квіт., в день від’їзду Армії Галлера з Франції. Б. к. працювала з 26 квіт. до 15 трав. 1919, провела 7 заг. засідань і 2 засідання підкомісії з вироблення проекту мирної угоди. Пропози-
ція Вільсона також передбачала приїзд до Парижа укр. представників (сюди прибули видатні діячі ЗУНР М.Лозинський і Д.Вітовський). Діяльність Б. к. викликала різке несприйняття Варшави, яка намагалася закріпити нерівноправне становище укр. сторони, вперше зафіксоване на переговорах з Бартелемі місією 1919, щоб полегшити здійснення своїх експансіоністських планів у Східній Галичині й Волині. Тактика поляків полягала у відволіканні уваги Б. к. від конкретних питань мирного врегулювання посиланнями, з одного боку, на «ключову роль» Польщі у «встановленні порядку» та відстоюванні інтересів Антанти на сх. Європи, а з іншого — на «нездатність українців» порядкувати на «спірних територіях». Під час роботи Б. к. виявилися розходження серед її членів у підходах до припинення українсько-польської війни 1918—1919. Доволі конструктивною була позиція голови Б. к. (вона відповідала як його власному досвіду активного учасника нац.-визвол. боротьби бурів проти Великої Британії 1899—1902, так і «польській політиці» Великої Британії). Ад’ютант нач. ген. штабу Франції ген. Ле Ронд всіляко підтримував поляків; так само діяли італійці та представник США Р.Лорд, який замінив більш-менш нейтрального І.Боумена. Все ж умови виробленого Б.к. перемир’я певним чином враховували етнічну ситуацію у Сх. Галичині. Віддаючи полякам Львів і прилеглі р-ни, вони залишали українцям тер. на сх. від лінії Львів—Сокаль з нафтоносними свердловинами включно. Водночас військ. статті, обмежуючи чисельність армій 20 тис., посилювали забезпечувану Заходом військ.-тех. перевагу поляків. 12 трав. 1919 проект перемир’я було передано зацікавленим сторонам. На засіданні 13 трав. укр. делегація погодилася з умовами проекту, а поляки після інтенсивного обміну депешами між Парижем і Варшавою відмовилися його підписати. 16 трав., посилаючись на зміни в позиції Директорії УНР, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Польщі І.Падеревський від імені уряду Польщі запропонував перервати «будь-які переговори з припинення вогню». У Варшаві з представником МЗС УНР Б.Курдиновським було підписано договір, за
яким Директорія офіційно відмовилася від Сх. Галичини й Волині на користь Польщі. Це посилило позиції Польщі, підтримані Антантою, яка наприкінці черв. 1919 дозволила використати Армію Галлера в Сх. Галичині та Волині, санкціонувавши окупацію зх.укр. земель по р. Збруч (прит. Дністра). Р.Г. Симоненко.
син. Позитивно ставився до укр. інтересів. З ініціативи Б. 2 трав. 1919 американці припинили військ. постачання Польщі на знак протесту проти дій Армії Галлера на укр. фронті в Галичині. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОТИ КОМІСІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
