БОРОВА — с-ще міськ. типу Харків. обл., райцентр. Залізнична ст. Переддонбасівська. Перша згадка про Б. у писемних джерелах датується 1790. Заснована втікачами з Правобережної України. Входила до складу Горохівської волості Куп’янського пов. Воронезького намісництва, а від 1796 — Ізюмського пов. Слобідсько-Української губернії (від 1835 — Харківської губернії). Од 1932 — у складі Харків. обл. Райцентр 1923—24, 1926—31, 1935—62 та з 1966. Смт від 1968. Нас. Б. брало участь у революції 1905—1907, українській революції 1917—1921. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 8 лип. 1942 по 1 лют. 1943 була окупована гітлерівськими військами. Пам’ятки: стародавні кургани. Літ.: Шиян К.К., Островський С.Я. Минуле і сучасне села. Х., 1963; ІМіС УРСР. Харківська область. К., 1967; Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987. Р.Ю. Подкур.
листоп. 1941) діяльність військ. загонів, очолюваних Б. — до появи на Поліссі гітлерівської адміністрації — була виключно антирад. («Поліська січ» очистила Полісся від рад. частин, що опинилися в оточенні, контролювала значну тер. — Олевську республіку з центром у м. Олевськ Житомир. обл.), на 2-му (з берез. 1942) — спрямовувалася також проти гітлерівців. У серп. 1943 військ. частини ОУН(б) залучили до спільної діяльності вояків УНРА. Після вступу Червоної армії (див. Радянська армія) до Житомира (12 листоп.) Б. виїхав до Варшави для переговорів з нім. командуванням про залишення зброї і військ. спорядження частинам УПА й УНРА, які залишалися на тер., що могла бути зайнята рад. військами. Водночас виставив вимогу звільнення укр. політ. в’язнів, у т. ч. С.Бандери, але був заарештований гестапо й від листоп. 1943 ув’язнений у концтаборі. На еміграції організував Укр. нац. гвардію, видавав час. «Меч і воля» (1951—53). Автор спогадів «Армія без держави: Слава і трагедія українського повстанського руху». П. у м. Нью-Йорк (США). Літ.: Українська Повстанська Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940—1950 рр.: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 25—26 серп. 1992 р. К., 1992; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж—Нью-Йорк—Львів, 1993; Дзьобак В.В. Отаман Тарас Бульба-Боровець (штрихи до політичного портрета). К., 1995. Т.С. Першина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
