БОНДАРЕНКО Михайло Ілліч (08.09.1903—10.02.1938) — рад. держ. та парт. діяч. Н. в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Закінчив вище початкове уч-ще. Працював токарем на з-ді «Червона зірка» у Єлизаветграді (1917— 18), зав. культ. від. заводського к-ту цього підпр-ва (1919—22), зав. клубом у Єлизаветграді (1923— 24), зав. агітпропом парт. к-ту з-ду «Червона зірка» (1925—26). 1926—27 — зав. Єлизаветградсь-
кого окружного виконкому; 1927— 28 — секретар райкому КП(б)У; 1929 — зав. культ. від. окружної професійної ради; 1930 — ред. Єлизаветградської окружної газ.; 1931 — зав. культпропом Єлизаветградського міськкому КП(б)У. 1931—33 — заст. зав. і зав. агітмасовим від. Заккрайкому ВКП(б); 1933—34 — зав. орг. від. Бакинського міськкому Комуніст. партії Азербайджану; 1934—35 — секре- Засоби праці бондарихинської тар Азізбеківського міськкому; культури. 1935—36 — секретар Шаумянівського райкому Комуніст. партії Дону), а на сх. й пн. сх. досягла Азербайджану. У лют. 1936 наго- Донщини та Цнінсько-Мокшанроджений орденом Трудового Чер- ського межиріччя (нині Респубвоного Прапора. Від груд. 1936 — ліка Мордовія, РФ). Вперше ви2-й секретар Харків. міськкому ділена В.Іллінською. Формувалася КП(б)У, згодом — 2-й секретар на основі мар’янівської культури, Харків. обкому, в. о. секретаря за участі пн.-сх. компонентів, поВін. обкому КП(б)У. 30 серп. в’язаних, можливо, з поздняківсь1937, після смерті П.Любченка, кою к-рою Волго-Окського бас. затверджений головою РНК УРСР Відомі окремі поселення носіїв і обраний чл. політбюро ЦК Б.к., а також (для пізнього етапу КП(б)У. Під час службового від- к-ри) — городища. Житла наземрядження до Москви 13 жовт. 1937 ні й напівземляні, з дерев’яним заарештований і звинувачений у каркасом стін, здебільшого одноприналежності до «антирадян- камерні. Поховальні пам’ятки виської троцькістської терористич- вчені недостатньо, відомі тілоспаної і шкідницької організації, яка лення в урнах та тілопокладення. діяла у нафтовій промисловості Характерний керамічний посуд, СРСР». 8 лют. 1938 на закритому який прикрашено відбитками зубсуд. засіданні Військ. колегії Вер- чатого штампу, вдавленнями кінховного суду СРСР засуджений ця палички. Виробів з металу обмаль, є одиничні знахідки кам’ядо вищої міри покарання. Страчений у Москві. Реа- них ливарних форм, подекуди білітований Військ. колегією Вер- трапляються вироби із заліза. В ховного суду СРСР 14 квіт. 1956. етнічному відношенні носії Б. к., Літ.: Рубльов О.С. Бондаренко Ми- можливо, пов’язані з праугрохайло Ілліч. В кн.: Уряди України у фінами чи прабалтами. ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001. О.С. Рубльов. Літ.: Березанская С.С., Ильинская В.А. Бондарихинская культура. В кн.: Археология Украинской ССР, т. 1. К., 1985. Я.П. Гершкович.
лові Вари (Чехія; обидві — 1952), «Іван Франко» (1956), «Овод» (кардинал Монтанеллі, 1980, Держ. премія УРСР ім. Т.Г.Шевченка, 1982); дикторський текст (вірші Т.Шевченка) у художньодокументальному фільмі «Тарас» (1989). Всесвітньо відомі його роботи як режисера й водночас актора. Це фільми «Судьба человека» (режисерський дебют), де він зіграв роль Соколова (гол. премія Міжнар. кінофестивалю в Москві та Ленінська премія, 1960), і «Война и мир» (1965—67), де він зіграв роль П’єра Безухова (гол. премія Міжнар. кінофестивалю у Москві, премія «Оскар» Амер. акад. кінематографічних мист-в і наук, 1968). За роль отця Сергія в однойменному фільмі (1978) реж. І.Таланкіна отримав премію Всесоюз. кінофестивалю (1979). П. у м. Москва. Літ.: Туманова П. Талант и трудовое творчество народного артиста СССР С.Бондарчука. М., 1961; Ханютин Ю.М. Сергей Бондарчук. М., 1962; Шалуновский В. С.Бондарчук. М., 1977; Подвиг В.П., Черненко А.Ф. Мастерская Сергея Бондарчука. М., 1985; Слободян В. Кіноактор і сучасність. К., 1987; Высторобец А.И. Сергей Бондарчук: Судьба и фильмы. М., 1991. Г.Г. Єфіменко. 337
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бондаренко Михайло Ілліч» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
