БІРЖОВІ КОМІТЕТИ — постійно діючі виборні органи при біржах. Б.к. діяли згідно зі статутами. У Російській імперії через відстороненість торг.-пром. класу від політ. влади Б.к. виконували ще й представницьку функцію. 1905 Б.к. було надано право посилати своїх представників від торгівлі та пром-сті у Держ. раду. Від 1906 стали складовою частиною всерос. орг-ції буржуазії — з’їздів біржової торгівлі й с. госп-ва. На поч. 20 ст. в Україні діяло 11 Б.к. Багато років підряд їх очолювали у Харкові М.Авдаков та О.Алчевський, в Одесі — М.Чихачов, Миколаєві — Ф.Фрішен, Херсоні — М.Рабинович, Катеринославі (нині Дніпропетровськ) — Л.Дмитрієв та ін. Припинили діяльність разом з ліквідацією бірж у СРСР. Літ.: Лившин Я.И. Представительные организации крупной буржуазии в России в конце ХIХ — нач. ХХ в. «История СССР», 1959, № 2. Т.І. Лазанська.
рщини (1918—19). Активіст нац. банк. системи Угорщини. 1919— 22 — в’язень гортистської тюрми. 22 берез. 1922 переїхав до Москви завдяки обміну політв’язнів Угорщини на військовополонених колиш. Австро-Угорщини в Росії. Від 1923 — економіст тресту Головметал СРСР, з 1926 — заст. голови правління тресту «Південсталь» (гол. металургійна база СРСР), з 1927 — голова цього тресту. Прихильник принципів товарно-грошового, ринкового розвитку СРСР, запровадив методи госп. розрахунку на підпр-вах вищезгаданого тресту. Противник «Шахтинської справи» (див. «Шахтинської справи» процес 1928). Від жовт. 1929 — кер. планово-екон. від. Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР, заст. голови Всесоюзного об’єднання буд-ва 2-ї металургійної бази країни за Уралом (металургійні з-ди Магнітогорський та Кузнецький у м. Новокузнецьк Кемеровської обл., РФ). Продемонстрував незгоду з методами та планами буд-ва, що характеризувалися жорстокістю й аморальністю. Навесні 1930 звільнений з цієї посади і залишений кер. від. ВРНГ СРСР. 1 груд. 1932 — 16 серп. 1937 — дир. Дніпроп. металургійного з-ду ім. Г.Петровського. Під його кервом з-д став одним із найпотужніших підпр-в чорної металургії СРСР. У серед. 1930-х рр. Б. не згодився з посиленням політ. терору в СРСР, виступив проти штучного і масового виявлення «ворогів народу» та фізичної розправи над ними. 8 серп. 1937 Б. підступно вивезено до Москви, де через кілька днів він раптово помер у Кремлівській лікарні у віці 46 років. Поховано на Новодівичому кладовищі в Москві. М.С. Держалюк.
який спочатку сприяв виділенню євреям земельних ділянок в Україні, Криму, Білорусі (на поч. 1930-х рр. с. госп-вом займалося приблизно 270 тис. євреїв, тобто 10 % їх заг. кількості в СРСР). Потім з ініціативи КомЗЄТу від 1928 розпочалася с.-г. колонізація Біробіджанського р-ну, невдовзі з’явився проект створення Єврейс. а. о. (отримала офіц. статус з 1934), якій надавався єврейс. нац. вигляд (засновано єврейс. колгоспи, сільради, мова ідиш отримала статус офіц. і її активно використовували у відкритому 1934 Єврейс. держ. театрі, школах, газетах, журналах тощо). При цьому рад. уряд переслідував як соціально-екон., так і політ. цілі: зміцнення прикордоння з Китаєм і Японією, особливо після окупації останньою Маньчжурії (пн.-сх. ч. Китаю); створення видимості «вирішення єврейського питання» в країні з метою отримання грошової допомоги від закордонних єврейс. орг-цій, а також висунення і реалізація ідеї (альтернативної до сіоністської) «Палестини на Далекому Сході». Попри широку рекламу, Б.п. зазнав фіаско: навіть у момент найбільшого переселення євреїв до Біробіджана їх кількість там не перевищувала 40 тис. осіб, тобто 20 % місц. нас., а наприкінці 1930-х рр. зменшилася до 20 тис. Причини цього криються як у непослідовності політики рад. влади стосовно облаштування краю, так і в складних природних умовах, а також у відсутності духовного та істор. зв’язку євреїв з Біробіджаном. В.А. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІРЖОВІ КОМІТЕТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
