БІЛЯШІВСЬКИЙ Микола Федотович (12.10.1867—21.04.1926) — укр. археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейний діяч. Почесний акад. Укр. акад. мист-в (1918), дійсний чл. УАН (1919). Н. в м. Умань. Навч. 1887—91 в Київ. ун-ті (випускні іспити склав у Новорос. ун-ті (Одеса) й Моск. ун-ті (1892—93)). Працював у архівах Москви й Варшави (1892— 97), де відкрив і ввів до наук. обігу нові матеріали з історії України. Від 1888 здійснював археол. дослідження, найзначнішим із яких було відкриття 1891—93 біля м. Канів на Княжій горі літописного м. Родень (980). Засн. і ред. час. «Археологическая летопись», що виходив 1899—1901 й 1903— 05. Як археолог здобув заг. визнання дослідженнями пам’яток неоліту, латенської к-ри (див. Латенські пам’ятки), трипільської культури, ранньослов’ян. та давньорус. часів. 1919 — один із перших чл. УАН при каф-рі укр. археології, 1921 входив до складу Археологічної комісії ВУАН, 1922 — до Археол. к-ту ВУАН, від 1924 — чл. Всеукраїнського археологічного комітету. Брав участь у заснуванні й розбудові приватного музею барона Ф.Штейнгеля (1895—1914) в с. Городок (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.). Один із засн. і перший дир. (1902—23) Київського художньо-промислового і наукового музею, зробив значний внесок у формування його зібрання і перетворення на справжній нац. музей всієї України. Одним із перших почав досліджувати нар. мист-во, під його кер-вом і ним особисто було зібрано бл. 30 тис. пам’яток. Автор понад 300 наук. праць і публікацій, чл. багатьох наук. і краєзнавчих т-в, активний діяч пам’яткоохоронного руху. Б. — один із засн. Київського товариства охорони пам’яток старовини (1910); під час Першої світової війни був направлений до Галичи-
ни і Буковини для охорони пам’яток історії та к-ри. Б. — активний учасник громад.-політ. життя. 1906 — депутат I Держ. думи (див. Державні думи), де входив до складу укр. думської громади і фракції автономістів-федералістів. 1917 — перший комісар з охорони пам’яток Києва і Київ. губ., у квіт. 1917 — чл. УЦР від Київ. губ., голова Центр. к-ту охорони пам’яток старовини й мист-ва та голова від. охорони пам’яток та музеїв Ген. секретарства (мін-ва) освіти УНР; 1918 — автор проекту першого закону про охорону пам’яток, голова від. охорони пам’яток Гол. управління мист-в та нац. к-ри Української Держави, чл. культ. комісії Укр. мирної делегації на переговорах з РСФРР; 1919 — чл. Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини. П. у м. Київ. Згідно з заповітом, похований у Каневі на Княжій горі, неподалік від могили Т.Шевченка. Архів Б. зберігається в Ін-ті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Тв.: Княжа гора. «Киевская старина», 1890, № 12; К вопросу о программе Киевского музея древностей и искусств. Там само, 1900, № 3; Ближайшие задачи археологии юга России. Там само, 1903, № 1; Наші національні скарби. К., 1918; Справа українського мистецтва. К., 1918. Літ.: Грушевський М. М.Ф.Біляшівський. (Некролог). «Україна», 1926, кн. 2—3; Курінний П. Академік М.Ф.Біляшівський як археолог. К., 1926; Мощенко К. Академік М.Біляшівський як музейний робітник. В кн.: Український музей, ч. 1. К., 1927. В.О. Горбик, Е.М. Піскова.
список Галицько-Волинського літопису, складений до 1615, який не зберігся до нашого часу. У літописі Б. є важливі оригінальні звістки про спустошення Києва 1482 крим. ханом Менглі-Гіреєм та ін. події 15—17 ст. Перебував під сильним впливом польс. історіографії, однак пишався подвигами князів Давньорус. д-ви, виступав з антикатол. позицій. Його літопис зберігся у складі збірки істор. змісту, яка належала С.Голуховському, ген. писарю (1659—60) Війська Запорозького. Дж.: Літопис Яна Бінвільського. «Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”», 2002, т. 20, ч. 2. Літ.: Мыцык Ю.А. Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Біляшівський Микола Федотович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
