За даними перепису 2001, білоруси займають в Україні третє місце за чисельністю (після українців і росіян) — 275,8 тис. осіб, що становить 0,6 % нас. країни. Разом з українцями й росіянами білоруси належать до сх. слов’ян. Перша згадка про поселення білорусів на етнічній укр. тер. стосується раннього середньовіччя. Значна кількість білорусів замешкала в Україні в 16—17 ст. Селилися вони переважно в містах: Києві, Черкасах, Каневі, Звенигородці, Луцьку. В степовому Придніпров’ї осідали відхідники з білорус. земель, що займалися рибальством і мисливством. У 2-й пол. 18 ст. в Новоросії виникає чимало військ. поселень з білорусів у зв’язку з необхідністю захисту пд. земель від турец.-татар. нападів (села Бармашове, нині Жовтневого р-ну, та Явкине, нині Баштанського р-ну, обидва Миколаїв. обл.). Від 2-ї пол. 19 ст. характер та спрямування міграційних процесів дещо змінюється. У зв’язку з вичерпанням фонду вільних земель на пд. України більшість білорус. переселенців цього періоду, зрештою, ставали робітниками на пром. підпр-вах Поділля, а також Донбасу й Придніпров’я, які швидко розвивались. Індустріальна праця й міськ. спосіб життя значно прискорили процеси розмивання й асиміляції білорус. нас. України. Цьому значно сприяли близькість мов та спорідненість к-р двох сусідніх народів, що мали також чимало спільних рис у госп. житті й побуті. Особливої інтенсивності асиміляційні процеси набули вже в 20 ст. Нині для білорусів характерним є, як правило, дисперсне розселення по всій тер. України. Найбільше їх проживає в Донец. обл. (44,5 тис. осіб), Дніпроп. обл. (29,5 тис.), АР Крим (29,2 тис.), Луган. обл. (20,5 тис.), м. Київ (16,5 тис.) та Харків. обл. (14,7 тис.). У погра-
ниччі з Білоруссю частка білорусів серед усього нас. дуже незначна: виділяється в цьому відношенні Рівнен. обл., де чисельність білорусів становить 11,8 тис. осіб. За даними соціологічних опитувань, на поч. 1990-х рр. 35,5 % Б. в У. вважали рідною мовою білорус., 55,2 % — рос., 9,3 % — укр. Як засвідчили дослідження укр. учених кін. 1980-х — серед. 1990-х рр., освіт. й заг. трудовий потенціал білорус. етнічної групи досить високий, а її етнокульт. життя поступово пробуджується. Інтереси Б. в У. представляють кілька т-в, зокрема Білорус. культ.освіт. т-во (АР Крим), Т-во білорус. к-ри ім. М.Богдановича (Запоріз.обл.),Білорус.т-во ім.Ф.Скорини (м. Львів) та інші. Літ.: Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. К., 1993; Заставний Ф.Д. Географія України, кн. 1—2. Львів, 1994; Пономарьов А.П. Українська етнографія. К., 1994; Етнічний довідник, ч. 2. К., 1996; Наулко В.І. Хто і відколи живе в Україні. К., 1998; Рудницька Т.М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. К., 1998. М.М. Вівчарик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОРУСИ В УКРАЇНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
